У цей буремний час є поміж нами люди, які здатні творити дива. Коли буває нестерпно важко, а страх і розпач перетинають подих, вони – нібито холоднокровно – виконують ту роботу, яку планували вчора... Хоча то тільки так здається, що холоднокровно. Вони теж, буває, плачуть, сперечаються, зневірюються, але ідуть шляхом, який обрали – допомагати ЗСУ.
Ранок 7 березня для Талалаївщини був надто тривожним. А в селі Чернецьке на цей день був запланований благодійний концерт та розіграш благодійної безпрограшної лотереї. Отож, дякували Богу та ЗСУ, заходи не скасували, а всі бажаючі мали можливість свою злість і ненависть до окупантів інвестувати у донати. Кожен концерт, ярмарок – а їх у Чернецькому за три воєнні роки було чимало – обов’язково благодійний. «Хай буде весна!» – такий мотив цього першого концерту нинішньої весни. Мало чи багато зібрали у благодійну скриньку, яка стояла в залі? 9 000 гривень! Їх передали на волонтерський рахунок Миколи Мироненка.
Директорка сільського будинку культури Світлана Дмитрюк та художня керівниця Наталія Коток залучають до художньої самодіяльності учнів місцевої школи, співучих односельчанок, які вже давно об’єдналися у жіночий вокальний ансамбль «Лілея», і самі ж співають і в ансамблі, і дуетом, і сольно. Репертуар диктує саме життя... Іноді їхній голос тремтить, та не зраджує, бо вони сильні! Це коли ведуча заходу Світлана Дмитрюк згадує учасницю ансамблю Марину Лендел, яка стала військовою і захищає Україну. Її доньки-школярки Софія і Сюзанна виконували зі сцени пісні саме для своєї мами... А сільський староста Сергій Дмитрюк, який також захищає Батьківщину, організував доставку квітів і своїй коханій дружині, і всім учасницям ансамблю. Вони, сільські жінки, достойні найкращих квітів і найтепліших слів, бо не опускають рук – на них тримається дім, виховання дітей, підтримка пристарілих батьків. Допомогу нашим захисникам вони вважають своїм обов’язком. У когось із них у війську син, у когось – чоловік, а хтось просто не може сидіти без діла у цей час...
Як от жителька Чернецького Лариса Власенко. За спеціальністю ветеринар – працювала, доки було де у сільському господарстві, потім – 17 років у місцевому поштовому відділенні, якого теж немає. Вже під час війни їздила у Туреччину до доньки, яка живе там давно, допомогти глядіти внучку. Повернулася у вересні 2023-го, хоч могла залишатися.
– Душа просилася додому – і все! Знаю, що у деяких селах жінки щось роблять для підтримки воїнів. І наші ж можуть! Треба щоб була ініціатива, бажання працювати та ще і матеріал. А ось попит на свічки, маскувальні сітки, теплі шкарпетки і т. ін. завжди є у хлопців. Із нашого села багато чоловіків служить, і всім їм треба якась допомога. Переговорила із односельчанками, відчула, що підтримують. Уперше в житті випробувала себе як організатор! Найголовніше, що ніхто не відмовив, бо всі розуміють – треба щось робити! Вперше ми зібралися працювати 3 листопада 2023 року. Матеріалами на сітки забезпечив волонтер Олександр Зайков. Всі ми тоді вчилися плести сітки. Спочатку зійшлося 15 чоловік. Так і працювали першу зиму. Крім сіток, плели шкарпетки, пояси, «піддупники», виготовляли свічки, – розповідає Лариса Геннадіївна.
– Жінки самі організувалися на благодійну справу. У мене тільки запитали дозвіл на приміщення, – розповідає в. о. Чернецького сільського старости Олена Немилостяк. – Тривалий час працювали повністю на волонтерських засадах. Коли ж з’явилася можливість працевлаштувати п’ятьох жінок від службу зайнятості за державною програмою «Армія відновлення», скористалися нею. Насправді ж працює восьмеро: Лариса Власенко – організатор, Тетяна Луценко, Юлія Ярмош, Світлана Сухецька, Вероніка Потеряйко, Тамара Якименко, Яна Ріг, Наталія Мірошніченко. Жінки дуже дружні, мотивовані. У більшості чоловіки служать. Як розповідають, мінімальну зарплату, яку отримують п’ять жінок, ділять між усіма, а іще щоразу, отримавши зарплатню, складаються коштами на закупку матеріалів. Так вирішили і так роблять. Їхня команда дуже сильна! Цього сезону парафіном на свічки допомагав місцевий інвестор ТОВ «ТАС Агро Північ», матеріал на сітки закупляв сільгоспвиробник і депутат облради Володимир Лукаш, матеріальну допомогу на матеріали виділила селищна рада. Дівчата працюють швидко, отож матеріал їм треба і треба. У сусідів у Березівці перейняли досвід як різати спанбонд. Чоловіки самі зробили різальний верстат, і тепер ні до кого не треба проситися.
Лариса порадилася зі своєю командою, і вони вирішили організувати іще одну добру справу – безпрограшну благодійну лотерею. Планували продати сто квитків, потім додали ще 20, потім – ще 30... Переважну більшість призів для лотереї дала місцевий підприємець Світлана Ріг. До речі, всі діти-учасники концерту від неї отримали шоколадки. Любить Світлана Юріївна робити приємні сюрпризи і землякам – у готову маскувальну сітку завжди сховає щось добреньке... У неї син служить, а невістка сітки плете.
Як розповідає Лариса, призи для лотереї надавали жителі села та вихідці із нього. Призи дуже різні: від сітки цибулі, мішка кукурудзи – до витончених виробів ручної роботи від землячок. Головне – досягли мети, зібравши лотереєю 7 500 грн, які використають на закупівлю матеріалів для виготовлення сіток.
Земляки-захисники недавно передали світлячкам-павучкам із Чернецького свій презент-сувенір: Герб України, вибитий на дереві гільзами від патронів. А ті, в свою чергу, передали цей подарунок селищному голові Юрію Величку – як знак співпраці із селищною радою.
Олександра Гостра, фото авторки
Головне фото: Світлана Дмитрюк та Наталія Коток на сцені під час благодійного концерту
