«Земля і воля» традиційно вітає ветеранів. По 2 тисячі гривень – кожному!
Вже стало доброю традицією для керівництва ТОВ «Земля і воля» вітати ветеранів Другої світової війни, які проживають в Бобровицькому районі на Чернігівщині, з Днем Перемоги. Цей рік не став винятком. Напередодні 9 травня працівники товариства за дорученням Героя України Леоніда Яковишина обійшли 29 домівок учасників бойових дій та інвалідів війни і вручили їм по дві тисячі гривень, квіти та листівку зі словами подяки.
На превеликий жаль, ветеранів, які пройшли крізь пекло війни, щороку стає все менше. Цього року їх лишилося всього 29...
29 героїв, які мужньо перенесли нечувані страждання, які власною кров’ю вибороли можливість для наступних поколінь жити, народжувати і виховувати дітей. Хтось із них вже прикутий до ліжка, дехто – ледь пересувається... Проте, дякувати Господу, є й такі, що тупотять по двору і навіть дрібне господарство тримають. Але всім їм так не вистачає доброго, лагідного слова.
Микола Володимирович Лопата із села Красне у свої 93 роки добре пам’ятає ті роки своєї юності, які в нього безжально відібрала війна. Призвали його у 1944-му році, а додому повернувся лише 1952-го. Був у сержантському складі на останніх полігонах «холодної війни». Захищав національні інтереси.
Але війна – це не тільки подвиги й ордени. Війна «відзначила» визволителя ще й пораненням, та найголовніше – з того пекла він вийшов живим. Пройшли роки, загоїлися рани, та не в душі... Часто сивочолий фронтовик згадує своїх побратимів, товаришів, які не повернулися. Серед них були й односільчани...
Повернувшись на малу батьківщину, Микола Володимирович майже все життя працював завідувачем ферми. Разом з дружиною виховали двох доньок, викохали внуків. Нині дідусь вже й правнуків має.
«Доживаю сам, але, на щастя, при здоровому глузді, – посміхається фронтовик. – Ще ось курочок з десяток бігає, собака, кіт... Так веселіше. Донька одна в Києві, інша – у Басані. Навідуються... Із сусідами спілкуюся. Живемо помаленьку».
Ветеран щиро дякує Герою України Леоніду Яковишину за грошову допомогу і традиційно передає вітання.
Життєвий шлях наступного нашого героя гідний роману чи кінофільму. Адже учаснику бойових дій Григорію Свиридову та його ровесникам випало жити і не зламатися у непростий час, можна сказати, на зламі часів, навіть епох, де вони були головними дійовими особами.
Наші читачі вже знайомі з Григорієм Йосиповичем. Це людина з великої літери, яка пройшла фронтовими стежками починаючи з 1941-го по 1945-й. Не раз мужній воїн опинявся на межі життя і смерті. Проте ніколи не здавався: ні на війні, ні у житті. Перемогу наш герой зустрічав у чехословацькому місті Чеське Будейовіце.
Сивочолий ветеран завжди радий гостям. Привітний і усміхнений, добрий, чуйний, милосердний... Йому 96 років, а він і досі пам’ятає імена і прізвища побратимів, назви міст, батарей, дивізій... Щороку не перестаю пишатися тим, що особисто знайома з Григорієм Йосиповичем. Цьогоріч до нього приїздили колеги одного з центральних каналів країни, аби розповісти історію фронтовика своїм глядачам у День Перемоги.
Про своє важке дитинство зі зброєю в руках та дитячий ентузіазм під час війни згадує жителька села Рудьківка, партизанка Софія Мартиненко. Основним завданням юної партизанки було отримувати цінну розвідувальну інформацію, необхідну для перемоги над ворогом. І вона з цим добре справлялась, за що потім була нагороджена мадаллю Жукова.
Бойовий характер допоміг Софії Миколаївні зовсім юною пройти шляхами Великої Вітчизняної війни, не падати на життєвій дорозі від підніжок долі і у 91 рік радо зустрічати гостей.
«Дякую, що не забуваєте, – привітно посміхається господиня. – Я на вас завжди чекаю. Нам, стареньким, часто не вистачає доброго слова. А ви завжди з квітами, привітаннями... ще й з грошовою нагородою від Леоніда Григоровича. Хай Бог йому здоров’я дає!».
Впродовж років для Леоніда Яковишина підтримка і допомога ветеранам війни – священна справа. Гендиректор «Землі і волі» каже, що скільки буде жити, стільки й допомагатиме захисникам Вітчизни – і не лише на свята. Адже вони зробили для нас набагато більше, поклавши своє життя і молодість в обмін на наше щастя і наше майбутнє!
Сніжана БОЖОК, фото автора
На першому фото: Слова подяки Григорію Свиридову висловлює Іван Захарченко
