У такий прекрасний, сонячний, квітневий день, біля будинку, в якому розташований офіс обласної газети «Чернігівщина», зібралися наші друзі військові та невтомні волонтери. У центрі уваги став чудовий позашляховик, придбаний за сприяння нашої газети для танкової роти, котрою керує герой оборони Чернігова та двотомника «Чернігів у вогні», старший лейтенант Дмитро Балабуха («Танкіст»). Дмитро самовіддано служить у 32 бригаді ЗСУ і воює на Куп’янському напрямку, одному з найгарячіших.
Раніше обласна газета «Чернігівщина» брала участь у благодійному аукціоні – була успішно виставлена книжка «Чернігів у вогні. Зметем орду, відправимо до пекла!» з автографом тодішнього Головнокомандувача ЗСУ, генерала, Героя України Валерія Залужного, котру із задоволенням придбала українська громада австралійського міста Сідней. Тоді танкова рота Дмитра Балабухи одержала гарний вантажний мікроавтобус, який добре і тривалий час виручав бійців на передовій. Втім, ніщо не вічне, тим більше на фронті, де щодоби точаться запеклі бої і тривають шалені обстріли.
Отже, тепер танковій роті Дмитра Балабухи конче потрібен потужний позашляховик. Відомий волонтер, керівник громадської організації «Бекет» Олександр Вайло, також герой нашого двотомника, на прохання військових оголосив збір. Таким чином, п’ять найактивніших учасників, які донатили на автівку, одержали в подарунок книжки «Чернігів у вогні» (спільний проект газети «Чернігівщина» та ОК «Північ»).
Нині до нашої редакції завітали з придбаним позашляховиком голова громадської організації «Бекет» Олександр Вайло, полковники Олександр Єрмоленко та Валентин Буряченко, а також волонтери Владислав і Надія Гавриленки (подружжя подвижників) та Володимир Биховець. Книжки для ще двох волонтерів теж передані Олександрові Вайлу й обов’язково будуть незабаром вручені найактивнішим учасникам збору.
Настрій у всіх був піднесений. Цьому сприяла і сама матінка-природа, яка щедро розквітла усіма весняними барвами. Тож свято вдалося на славу!
чудового дня невтомні волонтери Олександр Вайло, Владислав і Надія Гавриленки, й Володимир Биховець одержали справді почесні відзнаки – «Волонтерська доблесть» від командувача оперативного командування «Північ», генерал-майора, Героя України Дмитра Красильникова.
Ці нагороди вручили герої оборони Чернігова, полковники Олександр Єрмоленко та Валентин Буряченко.
А потім я від нашого дружного колективу редакції обласної газети «Чернігівщина» вручив волонтерам книги «Чернігів у вогні» з дарчими написами – персонально для кожного.
Взагалі, справжні волонтери – люди чуйні, привітні і скромні. Зазвичай вони самовіддано виконують свою роботу та не вихваляються здобутками. Хоча розповідати є про що. І дещо я дізнався. Бо Олександр Вайло з самого початку повномасштабної війни дуже активно та постійно допомагає ЗСУ. Один збір відбувається одразу за іншим. Отож, завдяки нашим працелюбним волонтерам, для мужніх військових передаються на фронт автомобілі, дрони, тепловізори, УЗД, пожежні шафи (які, до речі, коштують по 77 тисяч євро), рації… Всього просто навіть неможливо перелічити! Ось зараз придбали два великих генератори потужністю по 3,8 мегават – по 17,5 тонн кожен.
Можна уявити колосальний масштаб цієї роботи! Адже, наприклад, за сприяння нашої газети «Чернігівщина», успішно відбувся збір на тепловізор для 3027 батальйону ЗСУ «Гроза». І я знаю, стільки потрібно було докласти зусиль, зробити різноманітних дзвінків та повідомлень у соціальних мережах, щоб цей проект швидко та благополучно завершився, й бійці одержали таку вкрай потрібну річ…
На запитання про загальну суму допомоги Збройним Сила України за цей час Олександр Вайло відповів, що, можливо, все буде підраховано після війни. А зараз щодня, попри всі проблеми та труднощі, потрібно закасувати рукави і терпляче виконувати цю складну, але таку важливу роботу.
«Хто ж, як не ми?!» – це девіз волонтерів, їхнє кредо. Тому, щоб наразі не трапилося, ці дуже патріотичні люди щиро вболівають про те, як виконати чергове важливе завдання від Збройних Сил України. І роблять, здавалося б, неможливе!
– Цей придбаний позашляховик буде незабаром передано танковій роті Дмитра Балабухи. Звісно, автомобіль завантажать сухими пайками, ліками, зарядними станціями, турнікетами тощо, – пояснює Олександр Вайло. – Нині купили сто турнікетів – це близько три тисячі євро. Турнікети – кровоспинні засоби, які рятують життя на війні.
Владислав та Надія Гавриленки стали волонтерами на початку повномасштабної війни. Збирають кошти на пікапи, позашляховики, буси, дрони, рації, «Старлінки», тепловізори великої дальності, бронежилети, амуніцію… Придбали для ЗСУ вже десять автомобілів!
Талановитому подружжю увесь час допомагають близькі, друзі, сусіди, знайомі… Головне – поставити перед собою мету і наполегливо її втілювати, організувати багатьох небайдужих людей. Чудово, що є команда однодумців – це Олександр Вайло, подружжя Владислава та Надії Гавриленків, Олексій Врублевський, Яна Сташевська…
Владислав та Надія – родом із Чернігова. Обом – по тридцять років. Програмісти. Закінчили Чернігівський технологічний університет. Надія – за спеціальністю «фінанси і кредит», а фах Владислава – «інженерна механіка». Разом – уже 14 років.
– З початку війни вітчим служить у нашій 119 бригаді територіальної оборони. Багато чого не вистачало бійцям, то й заходилися йому допомагати, – розповідає Надія Гавриленко. – Придбали амуніцію, форму, взуття. Так усе й почалося. Відтоді ми вже не зупиняємося. Тож дуже дякуємо всім нашим друзям за таку дієву, ефективну підтримку та допомогу.
До речі, багатоповерховий будинок на проспекті Миру, № 249, у якому мешкали мама та вітчим Надії, знищений загарбниками. Родина залишилася без житла. Проте досі триста постраждалих сімей не отримали сертифікати за зруйноване житло від держави.
Улюблене захоплення волонтерів – це їхня робота. До війни мали свою гарну студію, команду програмістів, але тепер дехто змінив свою діяльність, – війна...
Надія та Владислав дуже люблять виїздити на чарівну природу. Раніше, до війни, із великим задоволенням подорожували, милуючись мальовничими українськими краєвидами. Інші хобі – читання та рибалка. Один з улюблених романів – «Знедолені» Гюго.
Ці люди одразу ж мені сподобалися своєю рішучістю, наполегливістю та щирою доброзичливістю. Вони викликають довіру.
Володимиру Биховцю – 35 років. Народився в Чернігові. Закінчив Чернігівський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, за фахом – учитель історії та англійської мови. Його батьки – Юрій Васильович і Тамара Іванівна: тато – інженер, а мама – робітниця.
Володимир Юрійович – директор ТОВ КХП. Це – складська логістика.
З самого початку повномасштабної війни Володимир Биховець активно співробітничає та співпрацює з головою ГО «Бекет» Олександром Вайлом.
– Я надаю різноманітну волонтерську допомогу під його запити, а вони у нього – завжди важливі та актуальні, – наголошує добродій Володимир. – Чим, зокрема, займаюся? Позашляховиками, ЗD-принтерами і запчастинами для роботи дронів, багатьма найрізноманітнішими інструментами – пилками, скобами на бліндажі тощо. За свої власні кошти планую незабаром придбати ще один позашляховик для військових – у ту ж бригаду.
Волонтер Володимир Биховець особисто привозив з Європи допомогу для наших бійців, героїв оборони Чернігова, які зараз звитяжно воюють на Сході та Півдні України.
У Володимира троє дітей – двоє дівчаток та хлопчик. Мріє, що вони житимуть у справді вільній, сильній і заможній Україні, яку по-справжньому шануватимуть у світі. А всі українці справедливо пишатимуться своїми ЗСУ, котрі згодом стануть ще потужнішими та могутнішими.
Володимир Юрійович захоплюється спортом – зокрема, він займався важкою атлетикою. До речі, і його приятель, волонтер Олександр Вайло, – майстер спорту з важкої атлетики.
Наприкінці розмови почув цікаву розповідь від Володимира Биховця та Олександра Вайла про плату ініціації. Адже не секрет, що деякі наші дони падають, зупинені ворожими РЕБами. І теоретично ці дрони кацапи можуть використати. Тому, щоб цього не сталося, треба застосувати плату ініціації. Тоді збитий дрон можна ефективно підірвати – навіть в руках у ворога…
Взагалі ж, подружжя Владислава та Надії Гавриленків, і Володимир Биховець – справжні подвижники, які постійно і самовіддано трудитимуться волонтерами до нашої Перемоги над ненависними загарбниками. Та й далі, у мирній Україні, маючи такого брехливого, підлого й віроломного сусіда, як шовіністична росія на чолі з божевільним і маніакальним «царем», нам треба постійно бути на сторожі, напоготові. А для цього потрібна й потужна, добре розгалужена і розумно, вміло, майстерно організована волонтерська система, належно пошанована та дійсно підтримана рідною державою. Адже, відверто кажучи, вже складно уявити нинішні Збройні Сили України без цілої армії справді високоосвічених, досвідчених, надзвичайно енергійних, ефективних, надійних та патріотичних волонтерів!
Сергій Дзюба,
редактор газети «Чернігівщина», співавтор двотомника «Чернігів у вогні»
