Заходжу у відділення Приватбанку у Чернігові, оплатити комунальні послуги. Кажу касирці, що цього разу плачу не з пенсійної банківської картки, як зазвичай, а готівкою, бо на картці обмаль коштів. У чому різниця?
Банки при прийманні оплати беруть додатково й «комісію», як в народі кажуть – «за квитанцію». Так от коли платиш з пенсійної картки, то ця комісія – 3 гривні, коли готівкою – 7. Так було донедавна.
Цього ж разу касирка «заспокоїла» мене, сказала, що відтепер все «вирівняно». Коли кажуть, що «вирівняно», це насторожує. І дійсно: виявилося, що вирівняли цю комісію хвацько: тепер при обох варіантах оплати цю комісію, оце «за квитанцію», банк встановив у розмірі 15 гривень! Подорожчання при сплаті готівкою більш як удвічі, на 114% до попередньої суми, а для пенсіонерів, при сплаті з картки, – у 5 разів! 400 % чистого «навару» для банку, з кишень платників.
Менша комісія встановлена при оплаті через банкомати, або по інтернету – онлайн, через комп`ютери, cмартфони, системою так званих інтернет-банків. Але такі можливості далеко не у всіх клієнтів.
Отже, чергове здирництво. Тепер треба нагадати, що цей велетенський банк, найбільший універсальний комерційний банк України, лідер за розмірами активів, наймасовіший щодо клієнтури, з найбільшою мережею банкоматів і терміналів, три роки тому був націоналізований, тобто переведений у державну власність. Оскільки це відбулося за президентства Порошенка, цю націоналізацію багато хто назвав наслідком політичних і бізнесових суперечок двох олігархів-мільярдерів – Порошенка і Коломойського. Останнього, одного з наших мільярдерів Ігоря Коломойського, всі називали власником банку. Для точності треба вказати, що він був співвласником, іншим, хоч і з меншим капіталом, ніж у Коломойського, був його партнер Боголюбов.
Але, звісно, у всіх на слуху нині – Коломойський, яким у нас уже лякають малих дітей. Аякже – олігарх, котрий «крутить» такими-то партіями і створює нові. Наче тут є щось нове. Та у нас всіма партіями, тобто партійками, «крутять» олігархи.
При націоналізації влада нам пояснила, що власники довели могутній банк до злиднів і банкрутства. Суму його збитків, боргів було названо гігантську – близько 150 мільярдів гривень. І що держава, значить, беручи банк собі, мала погасити цей борг з бюджету, з народних грошей. Так нам сказали і ми маємо в це повірити.
Але зараз я не про такі високі матерії. Зараз я стою біля каси банку і плачу за кожну квитанцію, тобто банку «на квитанцію», уже по 15 гривень комісії. Всього-на-всього 500 % попередньої комісії.
Дехто з клієнтів мусить на ці «квитанції» сумарно викласти й до сотні гривень, оплачуючи за газ, електрику, тепло, воду, каналізацію, вивезення сміття, послуги ЖЕД по обслуговуванню багатоповерхівок.
Побори Приватбанку в останні роки стали поганою звичкою. Тисячі й тисячі приватних підприємців мають у цьому банку рахунки свого малого й середнього і бізнесу. Ось як його «підтримує» держава. Коли підприємець знімає кошти зі свого ж рахунку, він теж сплачує комісію банкові. Донедавна це становило 0,5 % від знятої суми, позаторік стало 0,8. Багато це чи мало – додаткові побори в 0,3 %? «Всього» лише 60 % до попереднього тарифу.
Дивовижно, але банк бере комісію і не лише «за зняття готівки», але й тоді, коли ви хочете покласти гроші на свій же рахунок. Абсурд! Та банк мав би поклонитися клієнтові і подякувати йому, що кладе туди гроші. Вся ж суть банківської системи сотні років заснована на тому, що банки «крутять», по-доброму, чужими грішми, довіреними їм. Дають кредити, щось фінансують, звісно ж, з «наваром» для себе, цілком резонним у даному разі.
Ось ще простий і популярний приклад: поповнення рахунку мобільних телефонів. До минулого року Приватбанк брав за таку послугу фіксовану комісію у 2 гривні, тепер бере 3 гривні. Наче додатково всього гривеньку, яка нині мало що варта. Але ж це подорожчання у півтора рази, на 50 %. І помножте це на тисячі чи й мільйони поповнювачів рахунку телефонів.
Ось такі побори від державного нині банку. Виходить, тепер від імені держави. Простий спосіб «латати» бюджет? Чи черговий, і масовий, прояв інфляції, підвищення тарифів, цін. До чого ми вже звикли при всіх владах.
Петро Антоненко,
редактор газети «Світ-інфо», м.Чернігів
