Які думки нав’язують українцям теленовини? Тенденції маніпуляцій липня

Липень — жахливий час, щоб бути новинарем. Верховна Рада йде на канікули й перший блок більшості випусків новин — політичний, лишається майже без інформації. Відсутність законодавчої діяльності та спричинених нею змін також лишає суспільство без, мабуть, найбільшого реагента й подразника, а отже й без гучних скандалів та обговорень. ЗМІ стає важче працювати, адже доводиться звертати увагу на менш значні й тематично строкатіші події. Та й самі глядачі влітку менше сидять удома й дивляться телевізор.

І все ж, що б не відбувалося в державі, теленовини якимось чином зберігають ті самі ідеологічні посили й тенденції. Що саме по собі парадоксально, адже журналісти говорять про різні речі, але чомусь роблять ті ж самі висновки й натяки, а також піарять і критикують тих самих людей.

Як засвідчив моніторинг, який здійснюють експерти ГО «Детектор медіа», «Україна» стала найбільш маніпулятивним телеканалом місяця, випустивши в ефір 75 сумнівних матеріалів протягом липня. Це 45 % усіх порушень, що взагалі вийшли в ефір. На другому місці — телеканал «Інтер», якому належать іще 35 % порушень, себто 60 матеріалів.

Інші цікаві цифри місяця щодо маніпуляцій та інфографіка — тут, а як саме телеканали намагалися зманіпулювати глядачами далі в нашому огляді порушень липня.

Телеканали підіграють владі в питанні Саакашвілі

Позбавлення Михеїла Саакашвілі українського громадянства, ймовірно, стало головною новиною липня. А для деяких журналістів — і всього політичного сезону. Проте теленовини в середньому виділили Міхо по дві хвилини. У сумі за два дні.

26 липня, коли тільки стало відомо, що Саакашвілі позбавили громадянства, теленовини в середньому приділили сюжетам про нього по 45 секунд. 27 липня — по півтори хвилини. Усі ці повідомлення були позбавлені думок експертів, цитат Саакашвілі з критикою влади чи взагалі бодай якихось альтернативних позицій щодо причин позбавлення його громадянства. Усі ж коментарі самого політика звелися до того, що він буде оскаржувати рішення в судах. Виділилися лише «1+1» та СТБ. Перший дозволив собі коротко озвучити критичну думку Саакашвілі: «Себе називає простим українцем, з якого знущається влада». Що ж до «Вікон», то там вийшов справжній повноцінний сюжет із коментарями представників «Руху нових сил», які і кримінальні справи Саакашвілі у Грузії обговорюють, і самим рішенням влади обурюються: «Ми живемо у феодальній країні чи де? Як можна просто так це зробити?».

Після цього про Саакашвілі в новинах забули. Ніхто не розповів про інтерв’ю Саакашвілі CNN, про буцімто погрози від Президента, про подальші плани політика, про скандал із підписом.

Екс-губернатор масово повернувся в новини лише 1 серпня, через свою годинну відеопрес-конференцію. На «1+1» цьому виділили хвилину, причому половину часу витратили на розповідь про поганий вайфай. На ICTV новина тривала 45 секунд, зате тут згадали про «політичну розправу»: «(Саакашвілі. — MS) переконаний: позбавлення його українського громадянства — це політична розправа». «Інтер» присвятив темі дві з половиною хвилини, але там якимось чином зачепили тему критики ворогів телеканалу — Ляшка та Рабіновича, причому це зробив сам Саакашвілі в ексклюзивному коментарі «Інтеру» в США: «Они хотят свое поле сделать, хотят, чтобы там был какой-то аферист Рабинович, какой-нибудь Ляшко, какое-нибудь любое другое, но не Саакашвили».

Справжній новинний сюжет (навіть із коментарями експерта!) випустив лише «UA: Перший». Тут же, на єдиному з усіх телеканалів, прозвучала критика особисто Президента: «Сам політик (Саакашвілі. — MS) називає це усуненням його як політичного суперника нинішнього Президента». Тобто це дав лише суспільний канал, при тому що Саакашвілі ледь не в усіх своїх коментарях та інтерв’ю, ще з першого дня, постійно винить Порошенка.

Але жодні інші теленовини про це не згадують. Та й про самого Саакашвілі підозріло мовчать. Mediasapiens уже писав про те, що, ймовірно, це пов’язано з небажанням робити з позбавлення Саакашвілі громадянства «новину»: тему, яку би постійно обговорювали журналісти, а отже й електорат. Натомість історія екс-губернатора виглядає в новинах як пересічна подія, хіба що за участі публічної особи. Вся критика дій Президента (й інших, хто брав участь у прийнятті / реалізації рішення), яка насправді була широко представлена в інших ЗМІ й телеформатах, у теленовинних повідомленнях замовчана, й розібратися в подіях журналісти не намагаються: просто транслюють офіційну позицію та вибірково позицію Саакашвілі.

Така аномальна нецікавість теленовинарів посеред літа, коли інформаційних приводів у принципі дуже мало, а також те, що журналісти дружно не згадують про меседжі щодо Порошенка, дає підстави думати, що ЗМІ можуть діяти за рекомендаціями або ж вдаватися до самоцензури. І це може бути небезпечним симптомом. Адже йдеться, можливо, про боротьбу з опозицією в державі (окрім традиційного небажання власників телеканалів — олігархів сваритися з владою).

Журналісти звертають увагу на шоу-номери політиків, а не їхні слова

Одним із головних негативних трендів політичного піару (варто зазначити, не лише в Україні) є те, що, презентуючи певні галузеві програми чи реформи, політики намагаються якось «долучитися» до галузі. Наприклад, розповідаючи про програму допомоги аграріям, Володимир Гройсман покатався на комбайні. А Петро Порошенко, коли анонсував покращення умов для військовослужбовців на День повітряних сил, політав на винищувачі (субординація!). Проблема ж тут полягає в тому, що через «політичну масу» таких особистостей, журналісти та їхні повідомлення починають обертатися саме навколо «комбайнів / літаків» та заяв політиків із трибуни, а не власне ініційованих ними змін.

І виходить, що телеканал «Україна» 20 липня розповідає: «Миллиард для села. Владимир Гройсман обещает финансовую помощь аграриям страны. По словам премьер-министра, в этом году будет разработана программа поддержки фермерства. Сегодня Гройсман встретился с селянами Тернопольской области и даже взялся помогать в уборке урожая. За рулем комбайна собирал спелый рапс». І далі в сюжеті є й рапс, і розмови з селянами, й обіцянки про мільярд гривень, які, за словами прем’єра, потраплять не до «великих холдингів, а фермерських господарств». А от чого немає — так це жодної інформації про саму програму підтримки фермерства, прикладів того, на що може вистачити мільярда гривень і пояснень, як взагалі уряд планує виділяти гроші саме малим господарствам (і як їх будуть обирати?) До речі, про уряд. Ініціативу, яка, радше за все, була розроблена спеціалізованим Міністерством аграрної політики та продовольства, чомусь презентує саме прем’єр, а думками інших людей журналісти не цікавляться. Також ми просто не можемо не згадати про браваду Гройсмана після поїздок на комбайні: «Якби не треба було повертатись, я б тут попрацював би трошки. Якусь би зміну зробив би одну».

Інший мільярд гривень обіцяв Петро Порошенко, 5 серпня на День повітряних сил у Вінниці, куди гарант прилетів на винищувачі. Цей факт згадали всі журналісти, а от коментарі хоча би в одного військовослужбовця (на їхнє свято, нагадаємо) взяв лише канал «Україна». І то ця заява була про те, куди ж вкладають президентський мільярд: «Цього року було оновлено чотири одиниці техніки з усіх частин протиповітряної оборони. Також до кінця року буде відновлено ще декілька видів озброєння». Синхрон був поданий журналістами без жодного контексту чи експертної оцінки. Як глядачі мають дізнатися, чи багато це — чотири одиниці на всю Україну — чи мало? На ICTV також розповіли про президентські новації: тепер кожен курсант «має налітати на 50 годин більше». Але скільки курсанти літали раніше, скільки літатимуть тепер і чи достатньо цього — журналісти не повідомляють. На 5-му каналі фігурує заява Президента про зростання доплат на передовій до десяти тисяч (на першій лінії) та чотирьох із половиною тисяч (на другій лінії) гривень. Але при цьому журналісти не пояснюють, якою сума доплат була раніше й скільки грошей тепер отримуватиме середньостатистичний військовослужбовець. Усі названі сюжети розповіли про День повітряних сил виключно з погляду заяв та дій Президента цього дня.

Подібна історія сталася й коли Президент вирішив підписати закон про інклюзивну освіту в одній із інклюзивних шкіл. На «Інтері» піару гаранта приділили 40 секунд, а самій освіті — лише 20 секунд. При цьому жодної інформації про проблеми інклюзивної освіти та перспективи їх вирішення глядачі не отримали.

Для такої ситуації існує кілька причин, а рейтинговість публічних осіб — лише одна з них. Набагато більш визначальною є, на жаль, недбалість журналістів. Такі події часто відбуваються як піарні «постановки» від прес-служб, коли кореспонденти заздалегідь отримують місце, час і зміст промов і поїздок посадовців на комбайні. Все, що лишається зробити новинарям, — це записати подію на відео й зачитати рерайт прес-релізу. От і виходить, що обіцянки в сюжетах звучать, а реальні плани дій — ні.

Чи існує новина, яку «Інтер» не зможе звести до просування власних меседжів?

Журналісти телеканалу «Інтер», імовірно, найбільш вигадливі та креативні маніпулятори українського телебачення. Практично не існує події, якої б вони не змогли використати у своїх інформаційних цілях.

Річниця убивства Павла Шеремета? 20 секунд «Подробности» приділили загиблому і чотири з половиною хвилини критиці МВС. І що то була за критика... Серед іншого, на «Інтері» можна було почути: «Информацию полиция вбрасывает в СМИ для отвода глаз», «Следствие специально затягивают», «Із великою вірогідністю є працівники в правоохоронних органах, які мали стосунок з замовниками та організаторами або з їхніми посередниками». Є тут і критика версій слідства: «Вот какой мотив у Кремля был убить Шеремета? Я такой мотив не нахожу» (Кирило Куликов, колишній керівник українського бюро «Інтерполу»)і критика персонально міністра МВС: «Ответственность за отсутствие результатов, причем не только по делу Шеремета, по словам политологов, лежит на главе МВД — Арсене Авакове»… Чому політологи оцінюють ефективність кримінального розслідування, якщо в них навіть немає до нього доступу? Чому люди коментують версії слідства, якщо, по-перше, так само не мають до нього доступу і, по-друге, не мають аргументів? А слідство має. Як узагалі можна просто так заявити, що правоохоронці причетні до вбивства? Але «Інтер» спокійно транслює це все. У 13 разів довше, ніж говорить про самого Шеремета.

Анонсували розробку закону про реінтеграцію Донбасу? «Інтер» випускає одразу дві новини, в яких хвалить Мінські домовленості, а законопроект, ще до його оприлюднення та обговорення в РНБО, тут уже називають «доволі спірним». Юрій Бойко тим часом заявляє: «Хочу повернути всіх до розгляду політичної і юридичної частини Мінського протоколу. Якщо їх уважно проаналізувати, то та ж сама реінтеграція там крок за кроком виписана, і виписана і з політичної, і юридичної точки зору». І «Інтер» при цьому не звертає уваги на численні заяви про те, що Мінські угоди ляжуть в основу законопроекту. Більше того, документ буцімто встановлює пріоритетність виконання угод. Але «Подробности» продовжують просувати безальтернативність нинішнього формату. Можливо, тому що Мінські домовленості, на відміну від усіх трьох наявних законопроектів про реінтеграцію, не називають Росію «окупантом» чи «агресором»?

Але найхитрішим ходом «Інтера» в липні було просування своїх «антибандерівських» позицій через трансляцію польських заяв. Наприклад, 4 липня тут передали позицію голови польського МЗС: «...послание Польши весьма четкое — Бандере в Евросоюзе не место. И если Киев это проигнорирует, то рискует повторить судьбу Македонии — вход которой в ЕС заблокировала Греция в свое время». При цьому жодного коментаря від українських політиків (а вони були) чи взагалі будь-яких альтернативних заяв у сюжеті немає.

Наступного дня, 5 липня, «Подробности» продовжили тему: «В Европарламенте обеспокоены угрозой распространения праворадикализма в Украине. Об этом заявил сопредседатель фракции Оппозиционного Блока в парламенте Александр Вилкул. Сегодня в Страсбурге он встретился с вице-президентом Европарламента Ричардом Чарнецким». Жодних доказів цього, крім слів самого Вілкула, в сюжеті немає, хоча ще в квітні Чарнецький був переконаний, що Україна ввійде до ЄС. Загалом ця заява виглядає сумнівно. Але ще сумнівнішим є те, що «Подробности» не подають цю ситуацію як проблему: вони не опитують експертів, не шукають рішень, не намагаються аналізувати події. Просто стверджують, що ОУН-УПА необхідно позбутися.

Таким чином, прикриваючись різними інформаційними приводами, журналісти «Інтера» місяця у місяць просувають одні й ті ж посили. Критикують Авакова (тут, тут, тут, тут), відстоюють Мінськ (тут, тут, тут, тут). А щодо праворадикалів, то ось сюжет часів Майдану, приємного перегляду.

І якщо трапляється щось, пов’язане з цими темами, можете бути певні, «Інтер» про це повідомить. І якийсь із місцевих кишенькових експертів усоте повторить «свою» позицію. Чому б їх, до речі, просто з архіву не транслювати? Ось, наприклад, невеличка вибірка думки Сергія Капліна про те, що Радикальна партія та «Народний фронт» співпрацюють:

Як «1+1» виставляє МАУ героєм, а Ryanair — злодієм

Сюжети про МАУ на «1+1» — це вічна історія про стосунки трьох: олігарха, його конкурента і його телеканалу. За час, поки «ТСН» висвітлює перипетії Ryanair в Україні, ірландська компанія встигла оголосити про свій вхід на авіаринок держави, частково зайти на нього, вийти й дати натяк на повернення. І хоча статус лоукостера в цих новинах змінювався, журналісти Коломойського завжди формували про нього одну думку: Ryanair — це компанія, що планує обманути Україну й працювати в нас на нечесних умовах.

У липневих сюжетах (детальніше тут і тут) журналісти використовували для цього три головних прийоми.

1. Замовчування. Телеканал «1+1» дуже вибірковий щодо тієї інформації, яку тут озвучують, і щодо тієї, яку тут ігнорують. Наприклад, 27 липня, розповідаючи про позов МАУ проти аеропорту Львів, кореспонденти заявляють: «... саме ірландцям львівське летовище погодилося надати пільгові умови. Якщо цей позов виграють, кажуть у "МАУ", в інших компаній, що працюють в Україні, з'явиться можливість знизити ціни...». І все б нічого, тільки МАУ, виявляється, теж уже отримує знижки у Львові у розмірі 70 %. А також непрозорі знижки від аеропорту «Бориспіль». Але про це кореспонденти мовчать.

2. Відсутність балансу думок. Сюжети «1+1» сповнені запитаннями й закидами, які чомусь лишаються риторичними. Наприклад, 12 липня юрист МАУ Олег Бондар обурювався участю міністра інфраструктури Володимира Омеляна у переговорах із Ryanair: «Это рядовая ситуация, абсолютно штатная, аэропорт договаривается с одним из перевозчиков [...], почему этот вопрос вызывает такое внимание министра, это обычная операционная деятельность». Навіть не знаємо, можливо, тому що міністр виконує Указ Президента, можливо, тому що ці перемовини й так уже тривають п’ять років, можливо, тому що йдеться про найбільшого лоукостера Європи? Чому б не запитати в самого міністра?

3. Постійний акцент на нерівності умов. Три місяці тому «1+1» почав говорити на цю тему й уже три місяці канал заявляє, що Ryanair отримує якісь нечесні знижки. Буквально першими словами першого сюжету 11 травня було: «Всі рівні, але ми рівніші — вирішили в авіакомпанії Ryanair...» А ось перші слова підводки ведучої в поки що останньому сюжеті 27 липня: «Українське небо для всіх на чесних і законних умовах...». «Нечесність» умов для ірландців була спростована величезну кількість разів (майже в кожному тексті MediaSapeins на цю тему наводяться різні спростування). Зокрема, про це заявляв директор аеропорту «Бориспіль»: «Програмою знижок зможуть скористатися всі авіакомпанії, оскільки знижки не можуть бути ексклюзивними». Цю публікацію журналісти, до речі, цитували26 травня. Але речення, очевидно, не помітили.

Проте найбільше турбує те, що сюжети «ТСН» уже почали дисонувати між собою через різні позиції МАУ в них. Відомо, що компанія подала позов проти Мінінфраструктури з вимогою повернути 20 млн гривень, які перевізник буцімто втратив у зв’язку з вимушеним здешевленням квитків через конкуренцію з Ryanair. І 27 липня в сюжеті «1+1» президент МАУ Юрій Мірошников пояснив це здешевлення: «Возник эффект «отложенного» спроса, когда люди перестали покупать дорогие билеты МАУ...». От тільки 12 травня, коли цей же чоловік в ефірі цього ж телеканалу анонсував здешевлення квитків, він заявляв про іншу мотивацію: «Это далеко не последний шаг для того, чтобы сделать авиационные перевозки доступными для наших граждан».

У результаті виходить, що дарма «1+1» та МАУ зайняли моралізаторську позицію в чорному піарі конкурентів. Тому що в травні Ryanair була компанією, що буцімто вимагає непрозорих знижок та хоче нажитися на Україні через дешеві квитки. А в липні вийшло, що МАУ насправді отримує непрозорі знижки та подає в суд на державу, аби компенсувати дешеві квитки.

Тільки журналісти «ТСН» цього порівняння не проводять.

«Україна» та «Інтер» діаметрально протилежно розповідають про Олега Ляшка

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко — друга людина за обсягом піару на «Інтері» та «Україні». Щоправда, піар цей різний. Тільки «Народний фронт» у «Подробностях» критикують частіше за Ляшка, й тільки Ахметова в «Сегодня» частіше хвалять. Зрозуміти причину такого ідеологічного розколу між двома каналами, наближеними до одного «Опозиційного блоку», звичайному глядачу, не посвяченому в тонкощі закилимних відносин української політики, важко. Хіба що хтось із глядачів чув, що Ляшко постійно лобіює інтереси Ахметова не просто так. Тим не менше, різне ставлення ЗМІ до радикала інколи виливається в дуже цікаві новини.

3 липня, наприклад, журналісти назвали одну й ту ж подію по-різному: «захоплення фабрики» та «протест проти високих тарифів». «Інтер» розповідав версію із «рейдерством» підприємства: «Причиной конфликта стал долг перед газовщиками другого предприятия «Лубнытеплоэнерго», которое контролируется представителями Радикальной партии. [...] Компания выиграла суд, после чего со стороны должников начались радикальные действия...» На «Україні» про це ані слова, тут «радикали» пікетували компанію через завищені тарифи й буцімто росіян у складі її керівників. Журналісти обох телеканалів не поцікавилися думкою опонуючої сторони чи правоохоронців.

18 липня ситуація повторилася. Печерський суд Києва мав розглянути подання НАЗК на Олега Ляшка: він буцімто поєднує роботу депутата й головного редактора газети «Політика». Під суд із мітингом прийшов Сергій Каплін. «Інтер» акцентував увагу саме на останньому факті й заявах Капліна про те, що Ляшко — «ікона корупції». «Україна» ж більше розповідала про виправдання Ляшка в суді та подала його заяву про те, що Каплін «експлуатує дітей»: «...Лидер радикалов Олег Ляшко призвал наказать нардепа за привлечение несовершеннолетних к политическим акциям». Позиції опонуючих сторін знову були замовчані.

Узагалі ж протягом липня ляшківців відверто критикували на «Інтері» чотири рази, а на «Україні» тринадцять разів хвалили. У тому числі двічі, як ми бачимо вище, за одне й те ж.

Ця ситуація добре ілюструє два симптоми українського телебачення.

По-перше, суб’єктивність новинарів справді існує й проявляється вона дуже яскраво. Різні канали можуть виокремити з однієї й тієї ж події діаметрально протилежні факти, коментарі та висновки. Щоб уникнути подібної ситуації, існують стандарти «балансу думок» та «повноти інформації», які означають, що слово повинно надаватися усім сторонам конфлікту, незалежним експертам, а висновки мають робити глядачі. Проте інколи телеканали обирають, кому надавати слово, а кого замовчувати, й впливають таким чином на висновок глядача. Оскільки обирають вони одних і тих же і роблять це тенденційно — можна стверджувати, що вони нав’язують свою думку. Яскравий приклад — це той же Аваков на «Інтері»: про нього або погано, або нічого (про святкування дня Нацполіції тут мовчали).

По-друге, це доводить, що залежно від вашого телевізійного раціону ви матиме різне уявлення про навколишній світ. І хоча події відбуваються для всіх однакові, «захоплення» це чи «мітинг» визначають уже теленовини, бо, елементарно, не всі глядачі після перегляду вечірнього випуску ідуть перевіряти слова ведучого.

ICTV показує в новинах відверту комерційну рекламу

Особистий статок Віктора Пінчука оцінюється в більш ніж мільярд доларів США. Тим не менше, «Факти» ICTV все одно показують у своєму ефірі новинні сюжети з ознаками комерційної замовності, себто матеріали, де журналісти рекламують не різноманітних політиків, а приватні компанії та продукти. Різниця між цими типами сюжетів полягає, зокрема, в тому, що для політичного піару існує багато причин: електоральні амбіції власника каналу чи його друзів, домовленості про обмін послугами, політичний тиск із боку влади й так далі. Але яку мотивацію може мати журналіст, щоб поїхати і зробити рекламний сюжет про дитячий табір чи курорт із пивними ваннами?

У всіх подібних матеріалах ICTV є кілька схожих ознак. Вони сповнені художньо-літературними епітетами, не підтвердженими висновками та порівняннями (часто медичними), обов’язково містять опис місцевих умов проживання, а також вартість відпочинку і шлях до нього.

Ось, наприклад, підводка 8 липня: «Табір «Витоки» серед лісу на березі красивої річки Рось — місце, де дітлахи про телефони, планшети та комп’ютери не згадують...»

Ось 29 липня: «На Тернопільщині хвороби взялися лікувати пивом. З цього напою роблять ванни та п'ють, але особливий вид. Усе це знімає стрес, омолоджує, виводить шлаки та регулює обмінні процеси...»

У сюжеті про дитячий табір журналісти перераховують розваги: «На березі розваги для сміливих і непосидючих: скай-парк, тир, скеледром[...] Старші неподалік вчаться поводитися зі зброєю різних країн».

У сюжеті про оздоровчий курорт перераховують медичні ефекти місцевого лікування: «Поліпшує кровообіг, підвищує опірність організму, стимулює гормональні функції[...], лікує виразку шлунку, гастрити та хвору печінку».

Завершуються обидва повідомлення теж схоже. Про табір кореспонденти розповідають: «Табір працюватиме до 22 серпня. Тут приймуть ще три зміни. Кожна — по два тижні. Коштує відпочинок 4 700 гривень. Якщо з Києва довозять централізовано за 250 грн., то самостійно треба спершу їхати до Корсуня чи до селища Яблунівка, а звідти 2,5 км пішки по незабутні враження і нових друзів». Таку ж інформацію можна почути й про курорт на Тернопільщині, тільки там ще перераховують усі зручності, які є в житлових номерах.

Причому, на жаль, не завжди подібні сюжети обмежуються на ICTV лише переказом. Наприклад, розповідаючи про Тернопільські пивні ванни, кореспондентка «Фактів» прийняла одну з таких, будучи в купальнику. Більше того, під фразу: «Для підсилення ефекту під час процедури лікарі радять випити живого нефільтрованого пива», — дістала з-за кадру цей самий келих.

Звісно, можливо, новинарі й не беруть за ці матеріали грошей, але від них у будь-якому разі страждає їхня репутація, що, як відомо, є все ж головним капіталом журналіста. Як довіряти в серйозних новинах кореспонденту, що купався в пиві? Чи як серйозно ставитися до випуску новин, що регулярно відверто піарить різноманітні бази відпочинку? Врешті-решт, це випуск новин на загальнонаціональному каналі й рекламувати в ньому дитячі табори — це просто несолідно.

***

Коротко підсумовуючи всі перипетії липня, можна сказати, що телеканали, мабуть, відправили журналістів у відпустку й набрали замість них рерайтерів.

Важливо розуміти, що новина — це не просто інформація. Це перевірені дані, що мають супроводжуватися всією необхідною для глядача інформаційною підтримкою. «Зростання на п’ять тисяч» нічого не означає, поки глядач не розуміє, скільки було, скільки стало й чи цього достатньо. Завдання журналіста полягає не в тому, щоби просто переказати слова з прес-конференції, — він має знайти всю необхідну додаткову інформацію.

Так само це означає, що глядач довіряє кореспонденту у виборі найважливіших частин, наприклад, із заяви чи промови. І якщо хтось у ній, дуже ймовірно, небезпідставно критикує владу, — цього не можна замовчати. Фермер сподівається, що якщо Гройсман розповідає про програму підтримки селян, то кореспондент зробить акцент саме на її умовах, а не на тому, що прем’єр катається на комбайні. І якщо хтось на прес-конференції тикає пальцем і каже: «А в них знижки непрозорі!» — то робота журналіста перевірити й повідомити, що це — лицемірство.

Так само, журналіст не може передати лише одну версій подій, чудово знаючи, що в іншої сторони вона абсолютно інша. Ми вже мовчимо про те, що журналіст не полізе у ванну з пивом.

Це все більше схоже на рерайтерів, які працюють у межах отриманої інформації й не намагаються забезпечити глядача об’єктивними й повноцінними новинами. Сподіваємося лише, що рано чи пізно, ця «відпустка» завершиться й журналісти знову повернуться на свої робочі місця.