Сержант керує взводом, лейтенант — командир роти. Багато які з комбригів нині стурбовані тим, що у «штатці» з’єднання в багатьох клітинках первинних посад стоїть слово «вакант»… Попри в цілому позитивну динаміку комплектування Збройних Сил контрактниками, гострою залишається проблема укомплектованості війська офіцерами. Насамперед — первинної ланки, тобто взводу-роти.
У найближчі рік-два за рахунок випускників військових навчальних закладів проблема не вирішиться. Та кількість лейтенантів, що цьогоріч прийдуть до війська, не закриє наявний на сьогодні некомплект. Адже нинішні випускники вступали до вишів 2012–2013 року, коли Збройні Сили були скорочені до мінімуму, що не могло не позначитися на кількості набору до навчальних закладів. Але в ході війни ми не маємо часу, аби очікувати, коли вакантні посади заповняться випускниками збільшених з її початком наборів. Офіцери потрібні вже зараз — особливо в артилерійських, механізованих, танкових підрозділах.
Саме тому в Генеральному штабі вдаються до альтернативних шляхів. Найпершим став цілком логічний й швидкий спосіб поповнення офіцерського корпусу, до якого військові вдалися ще 2014 року — коли здібні солдати або сержанти з досвідом АТО та дипломом про вищу освіту отримали можливість стати офіцерами. Після тримісячних курсів новоспечених молодших лейтенантів направляли до військових частин, здебільшого бойових. Та якщо говорити про якість комплектування, назвати такий варіант ідеальним важко — тримісячні курси, навіть за умови бойового досвіду сержанта, не зможуть замінити повноцінну вищу військову освіту.
Інший спосіб — залучити на службу офіцерів запасу. Сьогодні ми маємо величезний резерв людей цієї категорії. Ще до війни працівник одного з військкоматів якось пожартував: «Якби ми призвали всіх офіцерів запасу, могли б сформувати офіцерські полки…» Певна частка правди в цьому жарті таки є, адже щорічно в Україні отримували військові звання офіцерів запасу близько 9–10 тисяч осіб! Це потужний ресурс, яким можна ефективно скористатися. Для цього потрібно запропонувати потенційним офіцерам привабливі умови. Нині вони полягають не тільки в цілком пристойній зарплаті та широкому переліку соціальних пільг. У грудні минулого року Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким під час дії особливого періоду за офіцером запасу, який підписав контракт із військом, зберігаються місце роботи і середній заробіток за останнім місцем роботи.
Ще в більш вигідному становищі опинилися офіцери запасу з тих військових пенсіонерів, які працюють в цивільному секторі. У разі підписання контракту зі Збройними Силами за ними зберігатиметься і місце роботи, і середній заробіток за цим місцем, і виплата пенсій. Можливо, тому останнім часом помітно активізувалася саме ця категорія громадян. Дуже приємно, що військові пенсіонери виявляють патріотизм і на третьому році війни вирішили поділитися набутим досвідом.
Нещодавно один з наших читачів поцікавився, чи існують вікові обмеження для підписання контракту офіцерами запасу. Стосовно цього в законі зазначено: граничний вік перебування на військовій службі осіб молодшого та старшого офіцерського складу на час особливого періоду — 60 років. Проте необхідно брати до уваги обов’язкову умову — до досягнення граничного віку проходження військової служби в кандидата має залишитися термін, який є більшим за строк контракту. Отже, «прохідний» вік фактично є меншим.
Водночас питання віку досить дискусійне. Запрошуючи до лав ЗСУ офіцерів запасу, оборонне відомство ставить за мету не лише якнайшвидше вирішити проблему комплектування. Військо потребує кваліфікованих військових, з яких сформується потужний офіцерський корпус вітчизняної армії майбутнього. Тому ЗСУ передусім віддають перевагу офіцерам запасу до 40 років. Іншими словами, головна ставка робиться на тих, хто прийде до Збройних Сил на тривалий час. До того ж оборонне відомство не має відчутних проблем з комплектуванням посад старших офіцерів. А надто — у частинах забезпечення, штабах, військкоматах, а саме туди намагаються потрапити офіцери-пенсіонери. Статистика — сувора наука...
Чи порушуватиме закон оборонне відомство, відмовляючи в укладанні контракту військовим пенсіонерам? З юридичного погляду — ні, адже контракт є письмовою угодою, укладеною зацікавленими сторонами. Якщо одна зі сторін не виявляє зацікавленості, то це має пояснення, наведене вище.
Дехто може закинути, мовляв, йде війна, війську потрібні досвідчені офіцери! Так, саме досвідчені і водночас умотивовані, передусім для бойових частин. А не ті, хто планує на кілька років прилаштуватися десь при штабі, керуючись лише прагненням за цей час неабияк покращити своє фінансове становище.
Нині ми живемо надіями на якнайшвидше настання миру в Україні. І дай Бог, щоб мир запанував уже цього року. Але тоді, у разі припинення дії особливого періоду, граничний вік за «мирним» законодавством становитиме для молодших офіцерів 45 років, для майорів-підполковників — 50. У такому разі оборонне відомство знову опиниться в ситуації, коли доведеться звільняти чималу кількість офіцерів, втрачаючи накопичений досвід і вдаючись до пошуку нових кандидатів.
Роман ТУРОВЕЦЬ, «Народна армія»
