НАШІ ЗА КОРДОНОМ. Вже одинадцять років мешкає в Нідерландах українка Ірина. Колишня чернігівська вчителька вийшла заміж за голландця і згодом отримала громадянство цієї держави.
Не змогла знайти справжнього чоловіка в Чернігові
У 25 років Ірина вирішила круто змінити свою долю. Вчителі тоді одержували мізерну зарплатню, та ще й несвоєчасно. Не таланило їй і в особистому житті.
«Я працювала в школі, у жіночому колективі, – розповідає вона. – І пересвідчилася, що нормальних мужчин у нашому місті недостатньо. Тому й вирішила знайти собі чоловіка за кордоном».
У ролі свахи виступила столична шлюбна агенція. Ірині допомогли скласти анкету, яку розмістили в Інтернеті. І пропозиції від потенційних наречених із закордону не забарилися! А незабаром у симпатичну українку закохався заможний парубок із Нідерландів.
«Я почала листуватися з моїм майбутнім чоловіком, – пригадує Ірина. – Він тричі приїжджав до мене. Ми разом відпочивали на морі – в Криму. Врешті-решт, потрібно було зробити вибір. І я наважилася! Він на три роки старший за мене. Тобто, мені зараз – 38, а йому – 41. Коли я виходила за нього заміж, мені було 27».
Якось Ірина поцікавилася у свого Мартайна (так звати чоловіка), чому він не одружився зі співвітчизницею, а шукав наречену за кордоном. «Перше пояснення було взагалі кумедним, – посміхається Ірина. – Він сказав, що у них, в Нідерландах, всі жінки – високі, тому цілуватись – незручно. У нього ж зріст – 1 метр 74 сантиметри... А потім коханий пояснив, що, на його думку, голландки – дуже чванькуваті, вони – надто високої думки про себе. Власне, до певної міри, я його розумію. Тому що жінка там проживає у правовій державі. До того ж, чоловіків у Нідерландах – майже втричі більше, ніж жінок!»
Елегантно одягаються лише повії та співробітники офісів
Після шлюбу Ірина розподілила хатні обов’язки: зокрема, вона готує їжу, а Мартайн, який зовсім позбавлений кулінарного хисту, миє посуд. «Знаєте, що мене шокувало? – запитує наша землячка. – Голландці це роблять у такий дивний спосіб: затикають раковину патиком, складають туди посуд, а потім наливають воду і додають мийний засіб. Далі, не споліскуючи, ставлять цей посуд стікати і... з нього їдять! Я спочатку не бачила, як він хазяйнує, не контролювала. Але, коли угледіла, то почала спантеличено пояснювати, що цей миючий засіб – взагалі-то небезпечний для наших шлунків. Та чоловік вдавав, що все гаразд! Тоді я налила цього засобу у чашку, піднесла йому до вуст і кажу: «Пий! Якщо воно – не шкідливе, то ти можеш це спокійно випити...» Відтоді він миє посуд нормально...»
Потрапляла Ірина спочатку і в інші кумедні ситуації. «Коли я приїхала, – розповідає вона, – у чоловіка в холодильнику були лише пиво, кока-кола та чіпси. Тому вирішила щось купити. Була субота, я одягла святковий костюм і пішла до крамниці. То на мене люди дивилися, мов на шльондру... Знаєте, як вони щодня ходять? Вони не знають, що таке праска! Отож майже ніякого вигляду їхній одяг не має. Тому я дуже відрізнялася від оточуючих. Мене бентежило, що вони всі так на мене дивилися... Я навіть почала оглядати себе: може, щось не так? Але потім уже мені чоловік пояснив, що я одягнулася не за ситуацією: голландці щодня одягаються дуже просто, невибагливо. Інша справа, якщо людина працює в офісі, там вона одягнена досить елегантно, незалежно від того, чоловік це чи жінка».
Занадто емоційну людину вважатимуть психічно хворою
У Нідерландах Ірина спочатку закінчила школу з вивчення голландської мови. Рік навчалася безкоштовно, потім, протягом півроку, порівняно невеликі гроші сплачувала їхня сім’я. Далі Ірина вступила до вищої школи, це – щось на кшталт нашого інституту. Чотири роки навчалася за спеціальністю менеджмент, економіка та право.
«Фахівці-програмісти років п’ять тому без проблем знаходили роботу з постійним контрактом. Зараз із цим – набагато складніше, адже Європа, і Нідерланди зокрема, переповнені такими спеціалістами, – говорить Ірина. – Тому контракт пропонують здебільшого лише на один рік. І це викликає у людини стрес, особливо, якщо це – чоловік, який єдиний у сім’ї заробляє гроші. Раніше було краще. Хоч, як вважають самі голландці, зараз країна виривається з економічної кризи. Так, у них є економічна криза! Вони всі скаржаться на інфляцію. У них усе подорожчало в 2,5 рази після того, як гульдени замінили на євро. А друга причина економічної кризи викликана подорожчанням нафти – через це стрибнули ціни на все інше...».
Ірина розповідає, що час від часу у Нідерландах розгораються і неабиякі політичні скандали. Один із них був викликаний тим, що відома і впливова в країні жінка-політик, депутат парламенту, подала неправдиву інформацію про своє життя до того, як вона потрапила до Голландії. Врешті-решт, її позбавили громадянства, спалахнув гучний скандал, який призвів до політичної кризи і мало не став причиною відставки парламенту...
Нині в Нідерландах вживаються жорсткі заходи щодо нелегальних мігрантів. Тому немало наших колишніх співвітчизників, котрі перебувають там незаконно, живуть у постійній атмосфері страху. Людина може мешкати у Голландії навіть сім-десять років, досконало вивчити мову, але її все одно депортують із країни. Певні шанси є лише у біженців із «гарячих точок». Тому Ірина не радить нікому приїжджати сюди нелегально. Та й взагалі, потрібно сто разів зважити всі «за» і «проти», перш ніж вирушати на постійне місце проживання до країни, де мешкають люди зовсім з іншою ментальністю.
«Вони не такі темпераментні, як ми, – пояснює наша землячка. – Викликати якісь бурхливі емоції у них – дуже важко. І якщо людина досить емоційно реагує на ту чи іншу ситуацію, то вони вважають, що в неї – якісь психічні проблеми... У мене взагалі серед приятельок дівчат із місцевих немає. Моя найкраща подруга – болгарка, є приятельки з України та Росії. Навіть мій чоловік спілкується краще зі слов’янами, ніж зі своїми співвітчизниками. З голландцями це – надзвичайно складно. Скажімо, якщо нам потрібна якась конкретна допомога, то так звані друзі мого чоловіка залюбки порадять, що йому потрібно робити, аби самому вирішити цю проблему. Наче в нього немає дружини, котра може розказати це йому сама вдома! Тому в подібних ситуаціях я кликала своїх подруг, котрі справді реально допомагали...».
Не все так солодко, як здається
Незадоволена Ірина і голландською медициною. Там з усіма проблемами спочатку потрібно звертатися до сімейного лікаря. А він на власний розсуд може направити пацієнта до спеціаліста: гінеколога, дерматолога, хірурга... Одразу до такого фахівця не потрапиш, та й черги – великі. Проте, на думку Ірини, сімейні лікарі поводяться вкрай непрофесійно. Це – звичайні терапевти, котрі не розуміються на тонкощах тієї ж таки гінекології. Проте за кожен такий даремний візит потрібно заплатити 25 євро.
«Коли я зламала руку, – невесело пригадує Ірина, – мені перший і другий рази взагалі відмовилися робити знімок. І тільки, коли я наполягла, щоб лікар вказав письмово мій діагноз та поставив число і розписався, він зітхнув і направив мене на рентген. І тоді я нарешті дізналася, що 2,5 тижні ходила з переломом руки...»
По косметичних салонах у Голландії наша землячка теж не ходить – побувала там кілька разів і переконалася, що не може довірити своє обличчя жінкам-косметологам, які працюють непрофесійно та ще й виглядають старшими за свій вік.
Взагалі, негативних вражень за всі ці одинадцять років життя у чужій країні у Ірини вистачає. А найбільший позитив життя у Нідерландах, каже вона, це – можливість без візи мандрувати Європою, розплачуючись скрізь єдиною валютою – євро.
Чоловік Ірини працює фінансовим контролером. Вони – родина середнього достатку. До того ж, у Мартайна – дуже заможні батьки. Правда, в Нідерландах не заведено постійно допомагати дітям. Звичайна мікрохвильова піч вважається розкішним, навдивовижу щедрим подарунком. Власне, майже кожна молода сім’я там отримує житло в кредит і потім, протягом 30 років, сплачує кошти комерційному банку. Але для оформлення такого кредиту хоча б комусь одному з подружжя потрібно мати постійну роботу. Ціна двоповерхового будинку – близько 200-250 тисяч євро.
Проте одружуватися голландські чоловіки не поспішають. Говорять: це – справа надто серйозна. Доволі часто перший шлюб беруть у 35 років, коли вже народилися діти...
На вулиці Червоних ліхтарів
У Нідерландах легалізовані проституція, одностатеві шлюби та легкі наркотики. «Вперше я побачила повій в Амстердамі, коли, заради цікавості, побувала на вулиці Червоних ліхтарів, – розповідає Ірина. – Там – багато поліцейських. На перших поверхах відчиняються віконця й виглядають жінки (привабливі і не дуже…), які пропонують інтимні послуги. А на інших поверхах мешкають звичайні люди.
Власне, такі «вулиці Червоних ліхтарів» є у кожному голландському місті. Це – своєрідний театр. Там навіть є стрілочки, які вказують, до кого можна звернутися. На одній стрілочці було написано: «Наташа». Так досить зневажливо називають жінок з України та Росії мужчини-мусульмани. Відверто кажучи, мене це неприємно вразило. Розваги з жінкою коштують 70-100 євро за годину, а чоловік, котрий спеціалізується на подібних послугах, – дорожчий – близько 150 євро. Чому така дискримінація в країні, де проголошена демократія, я не знаю...»
На весілля до Ірини приїжджали мама з молодшим братом. Звісно, рідним захотілось якоїсь культурної програми. Поблизу вокзалу мама побачила античну скульптуру, а коли дізналася, що там – музей, захотіла його відвідати. Але вже незабаром з’ясувалося, що це і є знаменитий музей сексу...
«Задуманий музей у вигляді вуличок, одна з яких нагадує вулицю Червоних ліхтарів, – говорить Ірина. – Там усе перебуває в русі! Ідеш собі, а до тебе раптом якийсь оголений чоловік повертається. Ну, звичайно, манекен, проте виглядає, мов живий! На другому поверсі представлені фотографії, здебільшого ХІХ століття – історія сексу. Мене приголомшило, що на знімках часів Російської імперії – ніякої витонченої, красивої еротики, в основному – жорстокий садомазохізм: жінка стоїть на колінах, а чоловік лупцює її батогом. Це – жах! Яке «задоволення» можна отримати від подібних тортур?! До того ж, після перегляду такої «фотосесії» мимоволі складається враження, начебто майже всі слов’яни – збоченці!» А ось голландці, схоже, не проти «помилуватися» цим «видовищем»…
Одного разу Ірина побувала в стриптиз-клубі. До речі, серед стриптизерок була і... родичка королеви Нідерландів, чого ніхто не приховував – навпаки, господарі клубу раз-по-раз нагадували про це відвідувачам.
«Жінки-стриптизерки виступали напрочуд цікаво, – розповідає Ірина. – А ось чоловічий стриптиз розчарував. Був лише один мужчина – низесенький, худесенький, миршавенький – ні на що було дивитися... І там був представлений садомазохізм: чоловіка прикували до стелі і жінка його з ентузіазмом лупцювала... Відверто скажу: мені це «шоу» абсолютно не сподобалося!»
Між іншим, за словами Ірини, голландські чоловіки, трапляється, б’ють своїх дружин. Правда, її Мартайн – доволі сумирний. Навіть не курить. Горілку спробував лише на своєму весіллі – звісно, оковита була з України. А ось пиво чоловіки у Нідерландах п’ють у необмеженій кількості, від чого іноді бувають добряче напідпитку... Взагалі ж, Мартайн – у захваті від української кухні. Особливо йому подобаються борщ та вареники, які готує дружина.
Ірина мріє влаштуватися на цікаву роботу і народити дитину. Взагалі ж, її улюблений кіноперсонаж – Катя – головна героїня фільму «Москва сльозам не вірить», яка зуміла всього досягнути сама. А ще моя співрозмовниця зізнається, що досі вважає своєю Батьківщиною Україну. Тому, за першої ж можливості, приїжджає до Чернігова. Бо справжнє душевне тепло вона відчуває лише тут. У Нідерландах – сито, заможно, але холодно...
Сергій Дзюба
