Вперше у прикордонній з Росією Семенівці святкували Івана Купала

У ніч з 6 на 7 липня, шанувальники народних традицій відзначають одне з найдавніших та найкрасивіших літніх свят — Івана Купала.

Так вже трапилося, що мені також пощастило взяти участь у народних гуляннях у Семенівці, які на моїй пам'яті за останнє десятиріччя проводилися вперше. Незабутні враження, маса позитивних емоцій, які досить важко передати словами...

Розпочати слід зі слів подяки на адресу директора Піщанського клубу Анатолія Савченка, ентузіазм та ініціатива якого подарували нам чудовий купальський вечір. Велике спасибі від усієї громади за нові враження та незабутні спогади. Завдяки старанням Анатолія Савченка, старовинне слов’янське свято, котре сягає корінням язичництва, «дійшло» й до Семенівщини (у сусідніх районах це відбувається давно).

До місця проведення можна було дістатися навіть іноземцю, заблукавшому в наших краях, чисто на зацікавленості: куди стягується увесь люд із різних куточків містечка? Десятки машин, сотні й сотні людей. Мимоволі згадалося, як колись святкувалися День Незалежності та День міста на площі.

Люди просто відпочивали. Душею й тілом, кому чого хотілося. Бажаючим – концертна програма, кому не цікаво – відпочивали так, просто насолоджуючись природою, дівчата плели віночки. Врешті-решт, можна було просто зустріти старого знайомого та поспілкуватись на давно забуті теми. Черга на виїзну торгівлю, мені здалося, не зникала взагалі.

Основні обряди свята пов’язані з двома стихіями, водою та вогнем, та цілющими травами. Організатори дотрималися традицій і все було враховано: вогнищем від нечистої сили людей захистили, вода для очищення душі та тіла була в наявності сама собою, квіти-трави – повне поле,збирай скільки заманеться. Звичайно, що кульмінацією заходу було спалення багаття (гадаю, що на ньому все-таки була відьма). Море емоцій у глядачів та захват хлопчаків, котрі кинулися у воду. Одній з дівчат (не знаю кому саме), які гадали на віночках, відразу пощастило: невідомий мені суджений відразу одягнув його на себе, що потішило глядачів. Тож, рекомендую цій дівчині бути тепер уважнішою: щастя не за горами, само в руки прийшло.

Минулого року потрапив на такий захід у Новгород-Сіверський. Ми – не гірші, сподіваюся, що з роками це залишиться доброю традицією і вийде з масштабів міста на районний, а до організації докладуть більших зусиль й інші відповідальні за культурне життя.