В останню неділю літа працівники вугільної та торф’яної промисловості відзначають своє професійне свято. День шахтаря – це один із приводів подякувати торфовидобувникам Чернігівщини за той неоціненний внесок, який вони вкладають у розвиток паливно-енергетичного комплексу держави та збереження потенціалу галузі. Вельми оригінально привітали з днем шахтаря торфовидобувників Чернігівщини торговці державою з Фонду держмайна, призначивши на керівництво професійного «могильника» з досвідом ліквідатора підприємств.
На жаль, за останні 15 років із 30 торфобрикетних заводів функціонуючими залишилися лише п’ять, два з них – на нашій Чернігівщині, а фактично – один-єдиний в Смолині, бо Ірванцівський зруйнував ворог. Потенціал галузі – колосальний, і попри відсутність політики підтримки, продукція торфозаводів викликає інтерес з боку споживачів. Так, у період останніх п’яти років, згідно з експертними дослідженнями, кількість закупівель торфу зросла на 25%. Поступово споживачі дізнаються про те, що існує альтернатива вугіллю – значно дешевша, але не менш ефективна.
Новим поштовхом до розвитку торф’яної промисловості Чернігівщини могла б стати спеціальна обласна програма переведення бюджетних установ з газу на пиловидний торф. Окреме питання – потенціал продукції в сільському господарстві. Він колосальний! Втім, владі це не потрібно! Навряд чи хто з них знає, що є таке професійне свято.
Призначення Фондом держмайна Олександра Старченка – людини з досвідом ліквідації підприємств – може свідчити про те, що влада не збирається розвивати галузь, а готує ліквідацію державного підприємства та подальшу приватизацію заводів, що видобувають «чорне золото» Чернігівщини. Дарма, що це військовий час, що провести оцінку майна неможливо ні по закону, ні фізично, що виставляти на торги підприємства, які розташовані в зоні бойових дій – незаконно. Але хтось, очевидно, поспішає під шумок війни урвати ласий шматок рентабельного бізнесу. Замість розвивати – продати! Тому у торфовидобувників свято зі сльозами на очах: з одного боку російські ракети, з іншого – недолугий уряд і збайдужілі місцеві чинуші. Та, попри все, ми вклоняємось цим героїчним людям і дякуємо за сміливість. З днем шахтаря, сміливі!
Віталій Назаренко
