Як відомо, твори відомих українських письменників із Чернігова Сергія і Тетяни Дзюби перекладені 65 мовами та надруковані в газетах і журналах 50 країн. За кордоном успішно вийшло вже 30 їхніх книжок, і ця міжнародна діяльність активно продовжується. А нині з’явився 66 переклад – цього разу ерзянською мовою.
Ерзянська мова належить до фіно-волзької підгрупи фіно-угорських мов уральської сім’ї. Вивчення ерзянської мови розпочалося з кінця ХVІІ століття, з’явилися лексичні та текстові матеріали ерзянською мовою. В ХІХ столітті складені перші граматики ерзянської мови Г. К. Габеленца та Ф. І. Відемана. Особливо плідною була діяльність знаного фінського мовознавця Г. Паасонена, що на рубежі XIX і XX ст. написав ряд капітальних досліджень з мордовської лінгвістики. Вивченню ерзянської мови велике значення надавав академік О. Шахматов, який опублікував у 1910 р. фундаментальну працю «Мордовська етнографічна збірка».
Сергій Дзюба
* * *
На сріблястій долоні вічності
маленька дівчинка
розчісує коси
місячним гребінцем
і в примхливому люстерку
не бачить свого обличчя:
Там її погляд
і зморшки
незнайомої
Жінки.
Ерзянською мовою (кирилицею):
Свалшканть сиянь кедькель лангсо
вишка тейтерне
сурсемесэ ковонь
судри черензэ
ды чаманзо а неи
наян чавачамасо:
Тосо ваннмозо
ды асодавикс
Aвань
сормавкстнэ.
Ерзянською мовою (латиницею):
Svalškant́ sijań ked́keĺ langso
viška tejterne
sursemesě kovoń
sudri čerenzě
dy čamanzo a nei
najan čavačamaso:
Toso vannmozo
dy asodaviks
Avań
sormavkstně.
* * *
На острові,
далекому, мов сльози Єви,
стиснутому обіймами
сліпучо-білих скель
так, що можна спіймати
горизонт, якщо він не втікає у море,
знайшла прихисток
музика –
щоб народити
Чоловіка
і Жінку.
Евань сельведьтнень томбале,
усиясонть,
конань кутмордызь
ашот кевпандотне истя,
теке снартнить неймапенть
кундамонзо, зярдо сон чуди иневедентень,
кекшни моролувось –
Цёрань
ды
Тейтерень
чачтамга!
Evań seĺved́tneń tombale,
usijasont́,
konań kutmordyź
ašot kevpandotne istä,
teke snartnit́ nejmapent́
kundamonzo, zärdo son čudi inevedenteń,
kekšni moroluvoś –
Cörań
dy
Tejtereń
čačtamga!
* * *
Живіть довго,
пишіть мало
і не звинувачуйте Небо
у гріхах.
Кувать эряк,
ламо иля сёрмадо
ды иля чумовто Менеленть
пежетьнесэ.
Kuvat́ ěräk,
lamo ilä sörmado
dy ilä čumovto Menelent́
pežet́nesě.
* * *
Заплакана красуня:
вії
намистинками сліз
прихилили
веселку.
Ранги мазыйка:
сельмечерензэ
эрьгекерькссэ сельведень
мендизь
пазоньчирькенть.
Rangi mazyjka:
seĺmečerenzě
ěŕgekeŕkssě seĺvedeń
mendiź
pazońčiŕkent́.
* * *
Люди,
будь ласка, тихіше –
не чути моря.
Ломатть,
Каштмоледе, энялдан
А маряви иневедесь.
Lomatt́,
Kaštmolede, ěnäldan
A marävi inevedeś.
* * *
В кутку гітара,
старенька-старенька,
як дитина,
стоїть важко.
Гитарась ужосо,
ташто – ташто,
вишка эйдинекс,
стака аштемс.
Gitaraś užoso,
tašto – tašto,
teke ějdine,
staka aštems.
Тетяна Дзюба
* * *
День відступив вокзальним гармидером –
І тіні стали довгими, як колії,
Що ведуть у тупик ночі.
Їх перетинають жінки,
Здрібнілі анни кареніни,
Котрим вибавлення від проблем
Гарантоване лише до ранку.
Чись потась вокзалонь гармидерэкс –
Ды сулейтне кувалгадсть киужокс,
Конат ветить вень ношкапес.
Трокстыть эйсэст каренинэнь аннатне,
Вешнить проблемань витнемат, конат валскес ёмить.
Čiś potaś vokzaloń garmiderěks –
Dy sulejtne kuvalgadst́ kiužoks,
Konat vetit́ veń noškapes.
Trokstyt́ ějsěst kareniněń annatne,
Vešnit́ problemań vitnemat, konat valskes jomit́.
* * *
І буде тиша кольору надії,
І буде спокій кольору щастя,
І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,
Його половинки з’їдять щасливі закохані,
І не помітять за гіллям заплаканої Єви,
Яка прокляла свій давній авітаміноз.
Ды ули каштмолема кемемань тюссо,
Ды ули сэтьмечинть тюсось уцяскань,
Ды пры умаресь, кавтов лазови,
Пелькснэнь сэвсызь кавто вечкицят,
Ды а несызь тарадтнэнь удалдо рангиця Еванть,
Кона сюды эсь умонь авитаминозонть.
Dy uli kaštmolema kememań tüsso,
Dy uli sět́mečint́ tüsoś ucäskań,
Dy pry umareś, kavtov lazovi,
Peĺksněń sěvsyź kavto večkicät,
Dy a nesyź taradtněń udaldo rangicä Evant́,
Kona südy ěś umoń avitaminozont́.
* * *
Час просочується сіллю,
Як пісок із найдавнішого годинника,
Пече, випікає, ятрить.
А потім даленіє, розчиняється, –
І стає морем,
У якому добре гойдатися
На хвилях спогадів.
Шкода тільки – недовго,
Бо люди мешкають на суходолі,
Де море – сіль...
Шкась сотави салтсо
Кода чуварось ташто шкаловитнестэ,
Пици, пани, ацирьгавты.
Мейле васолгады, солы, –
Ды велявты иневедекс,
Конасонть вечкеви нурсемс
Лецтнемань толкунтнэсэ.
Ве мелявтомась – а кувать,
Ломатне эрить модалангсо,
Косо иневедесь – салт.
Škaś sotavi saltso
Koda čuvaroś tašto škalovitnestě,
Pici, pani, aciŕgavty.
Mejle vasolgady, soly, –
Dy velävty inevedeks,
Konasont́ večkevi nursems
Lectnemań tolkuntněsě.
Ve melävtomaś – a kuvat́,
Lomatne ěrit́ modalangso,
Koso inevedeś – salt.
* * *
Королівни завше діставались дурням, –
переконує народна
мудрість.
Инеаватне свал топодить превтеметненень, –
Истя кортыть раськень инепревтне.
Ineavatne sval topodit́ prevtemetneneń, –
Istä kortyt́ raśkeń ineprevtne.
* * *
Дзвоню по телефонах,
Номери яких знаю напам’ять,
У час, коли ніхто не підніме трубки.
Тоді тільки можна у них почути те,
Що хочеш почути так давно.
Гайгстнян телефонтнэва,
Конатнень номертнэ свал прясон,
Сестэ, зярдо кияк монень а веньксты.
Ансяк истя маряви се,
Мезенть учат марямонзо пек умок.
Gajgstnän telefontněva,
Konatneń nomertně sval präson,
Sestě, zärdo kijak moneń a veńksty.
Ansäk istä marävi se,
Mezent́ učat marämonzo pek umok.
Ерзянською мовою переклав Боляєнь Сиресь (Олександр Болькін)
Про перекладача:
Боляєнь Сиресь – український громадський діяч, ерзянський поет та перекладач, Інязор ерзянського народу, голова товариства ерзя в Україні «Erźań val» («Ерзянське слово»), співзасновник громадського руху «Вільний Ідель-Урал». Лауреат Ерзянської літературної премії (2014).
Народився 7 травня 1958 р. у Саранську. Важливу роль у становленні ерзянської ідентичності Боляєня Сиреся відіграла його бабуся по батьківській лінії – Мотрона Олексіївна Бутяйкіна, яка оповідала своєму онукові казки, легенди та міфи про ерзянський народ і його героїв. Зростав у Мордовії. У 1978 році переїхав до України. Служив на Житомирщині. Згодом пішов на навчання до Київського інституту ВПС. Тут, в Україні, відчув поштовх до національного самоусвідомлення.
Сиресь Боляєнь створив у Києві товариство «Erźań val» («Ерзянське слово»), яке об’єднало ерзян та їхніх нащадків у столиці України. У рамках діяльності товариства Сиресь зміцнює українсько-ерзянські зв’язки. Зокрема, перекладає ерзянською українські пісні та українську поезію. Пише до газети «Ерзянь Мастор».
Учасник Революції гідності. В останні, найнебезпечніші дні, був на Майдані разом із сином та друзями. Ще до того, на Банковій, був жорстоко побитий «беркутівцями». Одержав чотири глибоких рани на голові, тріщину черепа, струс мозку, три зламаних ребра. З початком війни на Донбасі їздив до зони проведення АТО як волонтер. Пізніше був мобілізований до лав 10-ї гірсько-штурмової бригади Збройних Сил України, брав участь у бойових діях.
21 березня 2018 року Боляєнь, разом із татарським соратником Рафісом Кашаповим і українським фіно-угористом Ростиславом Мартинюком, провели у київському прес-центрі «Главком» брифінг, на якому заявили про створення громадського руху «Вільний Ідель-Урал».
Неодноразово порушував перед владою Республіки Мордовія проблему русифікації ерзян, клопотав про посилення ролі ерзянської мови в суспільстві, зокрема просив Міністра культури Республіки Мордовія дублювати світову кінокласику державними мовами республіки: ерзянською та мокшанською. Пропозиції Боляєня не одержали підтримки влади, однак викликали жваві обговорення в середовищі корінних народів РФ.
13 липня 2019 року, в Ерзяно-Мокшанії (Республіці Мордовія) Рада старійшин (Атянь Езєм) таємним голосуванням обрала головного старійшину – Інязора. Ним став Боляєнь Сиресь.
12 вересня 2019 року, в київському Будинку профспілок відбулась урочиста церемонія приведення до присяги нового лідера ерзянського національного руху. Кшуманцянь Пірґуж – попередній Інязор, який обіймав цю посаду з 1999-го, вручив своєму наступникові колар – нагрудний знак, що є символом влади. Боляєнь Сиресь склав присягу Інязора на Мастораві (ерзянському національному епосі).
Ярослав Савчин,
прес-центр Міжнародної літературно-мистецької Академії України
