Віталій Марків повернувся в Україну після трьох років італійської в'язниці.
Старший сержант батальйону Нацгвардії імені генерала Кульчицького Віталій Марків у середу повернувся до України, повідомляє bbc.
Вдень літак, який вилетів з Мілана, сів у київських «Жулянах».
Марків вийшов з прапором України та у формі Нацгвардії.
Його зустрічали оплесками.
Напередодні суд в Мілані розглянув апеляцію українця на вирок про 24 роки в'язниці та повністю виправдав Марківа.
«Вітаю, Україно. Вітаю, шановні співвітчизники та побратими», — заявив нацгвардієць.
Повідомляє News from Ukraine:
Вітаємо Віталія на Батьківщині та хочемо сказати «ДЯКУЮ!». За те, що на увесь світ продемонстрував, хто такі українці.
Не секрет, що для Росії «справа Марківа» та його засудження італійським судом були принциповими: великі гроші й зусилля були кинуті на формування громадської думки італійців.
Росіянам важливим було встановлення юридичного факту (рішення суду) щодо незаконності дій наших добровольців на прикладі Віталія на Сході України в 2014-му. І їм це вдалось: італійська журналістська спільнота волала «розіпни!», а місцевий суд виніс вирок як для жорстокого вбивці — 24 роки в’язниці. Адвокат Марківа зомлів прямо в залі суду. Але Віталій тримався.
Не істерив, не волав «зрада!» протягом цих трьох(!) років за ґратами. Вірив в Україну, своєю вірою захоплював всіх нас.
І, зрештою, вийшов переможцем, з високо піднятою головою з цього геополітичного поєдинку великих країн, де його доля — розмінна монета у світовій грі.
Майданівець, доброволець, чия війна за Україну тривала безперервно 6 років далеко поза межами країни. В таких умовах важко не зломитись, не зневіритися, не почати звинувачувати Державу, політиків — всіх навколо. Адже життя, здавалося, загублене нелюдським вироком — 24 роки в’язниці.
Пам’ятаємо, як тремтів голос дружини Діани, коли вона читала листи Віталія. Пам’ятаємо лють на перших акціях під Посольством Італії через таке свавілля їхньої держави щодо нашого добровольця. Але не можна дати волю емоції, себе спровокувати — на кону надто велика ставка.
Пам’ятаємо обурення, коли на акції приходило менше людей, ніж ми очікували. Хотілося кричати: люди, ну де ж ви? Цей хлопець пішов за кожного з нас на Війну — чому ж ви не підтримуєте його в мирному Києві? Адже Київ мирний завдяки йому і таким, як він!
Натомість ми багато чули закидів щодо нашої ініціативи Free Markiv, буцімто кампанією на підтримку Віталія ми підігруємо Міністру Авакову, Президенту Зеленському, ще комусь... Тоді зрозуміли, як багато лицемірів серед тих, хто називає себе патріотами чи націоналістами.
Ми щиро раділи, коли нарешті вдалось досягнути злагодженої роботи на звільнення Віталія: Президента, МВС, МЗС, журналістської та правозахисної спільнот, української громади в Італії та громадськості в Україні — ми всі нарешті говорили одним голосом. Так звучала наша Україна, що не віддасть свого захисника навіть якщо проти — одна з провідних європейських країн.
Бо в цьому і є сенс Держави і Нації як спільноти. Але найзворушливішими для нас, мабуть, є зустріч вільного Віталія в Україні та можливість привітати його й подарувати футболку #ВимкниРосійське — як свідчення нашої чергової перемоги у російсько-українській війні.
Будучи повністю виправданим в Італії, він міг (і мав право) залишитись там. Але повертається — і цим все сказано.
Тому що «один за всіх — і всі за одного».
