Два Кульгейки. Два світи. Певно, вони родичі — Анатолій Кульгейко і Вікторія Кульгейко. Остання більш відома як Спартц (по чоловіку- американцю). Він — голова Ріпкинського товариства мисливців і рибалок, вона — член Палати представників Конгресу США від штату Індіана. Але її батько — Кульгейко, також, як і Анатолій Кульгейко — із Ріпкинщини. На жаль — покійний.
Та різниця між Анатолієм і Вікторією Кульгейко грандіозна. Анатолій Кульгейко загинув під час російської окупації — до нього прийшли москалі і стали вимагати списки членів товариства, очевидно, щоб відібрати зброю. Анатолій Кульгейко підірвав себе і їх гранатою, забравши на той світ двох окупантів. Поховали героя у рідних Голубичах.
Анатолій Кульгейко
Вікторія ж Кульгейко, схоже, тільки в снах пригадує себе як Кульгейко — вона назавжди Спартц. Конгресвумен. Успішна бізнес-леді. Зразок жіночої пробивної натури. Перемогла раз на виборах — переможе і вдруге, бо спазматично доводить своїм виборцям: я — американка, не українка! Ось і на вчорашньому голосуванні в Палаті представників щодо допомоги Україні поводила себе навіжено, як наша колись Дубінская (відома як Вітренко- уміють жінки ховатися за чоловіковими прізвищами!).
Я почитав про штат Індіана — там є таки українська громада, хоч і невелика. Але більший вплив мають іспаномовні люди і, звісно, її виборців хвилюють ціни на кукурудзу та чорну металургію, аніж якась далека Україна. Що ж до неї самої, то вона вивезла в США і матір, і сестру, яка вже двох дітей народила. Американок, не українок. Чернігівка, що родом з Носівки, вона вчилася у 13 школі і в 15 ліцеї, а квартира її матері і зараз, здається, стоїть порожньою в будинку району «Градецького».
Я спокійно ставлюся до подібних жінок, які поїхали за кращим, ситим життям у чужі краї. Шкодую, звісно, що стають вони продуцентками інших націй, але далекий від вимог до них чомусь дбати про Україну. Хоча щиро радію, коли ДЕЯКІ з них лишаються українками і щось роблять для залишеної ними України. Та — не більше.
Тому звинувачення у зраді Вікторії Спартц наївні. Вона прийняла присягу громадянки США і все — стала відрізаною скибкою. А знаєте як починається присяга громадянина США? «Цим заявляю, що я цілком і повністю відмовляюсь від будь-якої вірності іноземному правителю, державі чи суверенітету, підданим чи громадянином якого до цього часу я був; що буду підтримувати і захищати інтереси США...». То що ж ви хочете від громадянки США Вікторії Спартц, колишньої Кульгейко? Вона — заприсяжена.
Тож героєм для мене є Анатолій Кульгейко. А Вікторія — що ж, удачі їй під полосатим прапором замість нашого синьо- жовтого! От тільки пакостити країні, яку ти покинула, ніяка присяга не зобов'язує... Якщо, звісно, нема присяги від Москви, куди юна Кульгейко не раз їздила і де в поїзді зустріла свого майбутнього чоловіка Джеймса Спартца, якому услугувала перекладом у вагоні — ресторані...
