Вірші відомих українських поетів із Чернігова Сергія і Тетяни Дзюби нещодавно перекладені африканською мовою амхара. Це – державна мова Ефіопії. Переклад здійснив член ефіопської діаспори в Україні Алемайху Медханіте. Вірші розміщені після статті. Після віршованого перекладу наводимо оригінали поетичних творів, тобто, як це звучить українською (всі вірші подані в такому ж порядку).
Автор статті Ярослав Савчин – Задумуючи цей міжнародний літературний проект, ми, звісно, хотіли, щоб наші вірші перекладалися й популярними африканськими мовами. Не маловідомими діалектами й говірками, яких в Африці – сотні, якщо не тисячі, а саме державними, національними мовами, – прокоментував подію Сергій Дзюба. – Отож нині маємо переклади вже трьома африканськими мовами, це – бамбара (Малі), амхара (Ефіопія) і фула (синонімічні назви – фульбе, пулар, фульфульде), поширена в Гвінеї, Гамбії, Сенегалі, Малі, Нігерії й Мавританії. Щодо мови фула існує багата літературна традиція ще з часів Середньовіччя (переклад чудово зробив віце-консул Республіки Гвінея в Україні, президент ВГО «Африканська Рада в Україні» Іса Діалло Садіо). Тож ми щиро дякуємо всім перекладачам та громадському діячеві, голові правління ГО «Українська ініціатива», членові Міжнародної літературно-мистецької Академії України Юрієві Косенку!
Таким чином, тепер твори українців Сергія і Тетяни Дзюби перекладені 65-ма мовами світу й опубліковані в 50-ти країнах, за кордоном вийшли 17 їхніх книжок різними мовами. Вже цього року побачили світ книги в Чехії «Дощ із твоїми очима» (чеською та українською мовами) і в Білорусі «Місто Зима» (білоруською), над якими працювали висококваліфіковані перекладачі, науковці, знані поети з цих держав: Мілан Грабал і доктор мистецтвознавства Петр Каліна (Чехія); поет, лауреат Національної літературної премії Білорусі Михась Пазняков.
Зараз у Казахстані та Канаді готується до друку другий роман казкової, пригодницької трилогії Сергія Дзюби «Душа на обличчі» – «Гопки для Кракатунчика». Перший роман цієї трилогії – «Кракатунчик – кленовий бог» – у перекладі надрукований у цих двох державах торік, й отримав значний резонанс.
На завершальній стадії – книжка віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Колись ви вигадаєте нас» в’єтнамською, котру переклали поетеса До Тхі Хоа Лі та науковці Ханойського університету. Готується до друку вже й збірка поезій талановитого творчого подружжя з Чернігова у перекладі іспанською (над нею працює поетеса та викладач із Болівії Галина Ес де Ескобар).
Водночас Сергій Дзюба разом із фахівцями з Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка працює зараз над перекладами українською мовою віршів видатного сербського і македонського поета Рісто Василевскі (згодом буде видано українською його збірку віршів «Гончарний круг»). Також тепер у видавництві «Український пріоритет» підготовлено до друку книгу прози знаного туркменського письменника зі Швеції «Помста роду Лисиць», котру переклав українською Сергій Дзюба. А ще Сергій Дзюба, Олег Гончаренко та Ярослав Савчин переклали українською збірку віршів білоруського поета Михася Пазнякова «Тепло ромашкової завії». Знаний білорус уже пообіцяв приїхати в Україну навесні, а Сергій і Тетяна готуються побувати в Білорусі.
Сергій Дзюба
* * *
На сріблястій долоні вічності
маленька дівчинка
розчісує коси
місячним гребінцем
і в примхливому люстерку
не бачить свого обличчя:
Там її погляд
і зморшки
незнайомої
Жінки.
* * *
На острові,
далекому, мов сльози Єви,
стиснутому обіймами
сліпучо-білих скель
так, що можна спіймати
горизонт, якщо він не втікає у море,
знайшла прихисток
музика –
щоб народити
Чоловіка
і Жінку.
* * *
Живіть довго,
пишіть мало
і не звинувачуйте Небо
у гріхах.
* * *
Заплакана красуня:
вії
намистинками сліз
прихилили
веселку.
* * *
Люди,
будь ласка, тихіше, –
не чути моря.
* * *
В кутку гітара,
старенька-старенька,
як дитина,
стоїть важко
Тетяна Дзюба
* * *
День відступив вокзальним гармидером –
І тіні стали довгими, як колії,
Що ведуть у тупик ночі.
Їх перетинають жінки,
Здрібнілі анни кареніни,
Котрим вибавлення від проблем
Гарантоване лише до ранку.
* * *
І буде тиша кольору надії,
І буде спокій кольору щастя,
І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,
Його половинки з’їдять щасливі закохані,
І не помітять за гіллям заплаканої Єви,
Яка прокляла свій давній авітаміноз.
* * *
Час просочується сіллю,
Як пісок із найдавнішого годинника,
Пече, випікає, ятрить.
А потім даленіє, розчиняється, –
І стає морем,
У якому добре гойдатися
На хвилях спогадів.
Шкода тільки – недовго,
Бо люди мешкають на суходолі,
Де море – сіль...
* * *
Королівни завше діставались дурням, –
переконує народна
мудрість.
* * *
Дзвоню по телефонах,
Номери яких знаю напам’ять,
У час, коли ніхто не підніме трубки.
Тоді тільки можна у них почути те,
Що хочеш почути так давно.
