12 лютого 1927 року в селі Нови Млини на Чернігівщині народився Олексій Григорович Ситенко, фізик-теоретик.
Вже в 4 роки вмів читати й писати. В роки війни, ризикуючи життям, врятував від спалення нацистами 79 книг міських бібліотек Краматорська. З відзнакою закінчив середню школу, мріяв стати поетом або філософом. Вступив до Донецького гірничого інституту. Але після тяжкої хвороби і довгих роздумів вирішив все ж таки обрав фізику.
Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету. Працював в Інституті фізики АН УРСР, професор Київського державного університету. З 1963-го – в інституті теоретичної фізики імені М.М. Боголюбова НАН України (завідувач відділу теорії та ядерних реакцій, з 1998-го – директором). Головний редактор «Українського фізичного журналу». Директор Міжнародного центру фізики при Відділенні фізики і астрономії НАН України.
Іноземний член Королівської шведської академії наук (1991), почесний член Угорської академії наук (1997), член Американського фізичного товариства (1992), Нью-Йоркської академії наук (2000). Соросівський професор (1994).
Зробив фундаментальний внесок в теорію взаємодії високоенергетичних частинок з ядрами (теорія Ситенка-Глаубера). Автор 17 монографій та понад 400 наукових статей.
Помер 11 лютого 2002-го в Києві, похований на Байковому кладовищі.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
