В’ячеслав Чорновіл – видатний політик, дисидент, борець за волю й незалежність України, що понад 15 років провів у в’язницях та засланнях, оскільки не зраджував своїх політичних та громадянських ідей.
Його бачення майбутнього України значно випереджало погляди сучасників, що усіма силами намагалися консервувати застарілу та неефективну радянську систему, плоди діяльності якої ми пожинаємо сьогодні.
Ще у 1990-х він передбачав смертельну небезпеку зі сторони “північного сусіда”, який ховався за маскою “дружби” та “братерства”, а насправді вичікував моменту, щоб завдати підступного удару.
24 грудня В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 80 років.
Пропонуємо згадати мудрі слова цієї визначної особистості, які залишаються актуальними і сьогодні.
“…Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу”. Це пророче висловлювання було сказане В’ячеславом Чорноволом у 1997 році!
Немає страшнішої кари за муки нечистого сумління, бо немає вищого судді за правду.
Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буду боротися за Україну.
Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Всі ми — народ України.
Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося потім гірко любити — втративши.
Народу — справедливість, бандитам — тюрми.
Україна починається з тебе.
Люди, які водили з нами дружбу, під час моїх арештів робили вигляд, що нас не знають.
Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції, сила закону, а не закон сили, добробут народу, а не всенародні злидні, громадське порозуміння, а не громадська ворожнеча, демократія, а не диктатура.
Допустити дві державні мови, або одну державну, а одну офіційну – значить, зруйнувати державу. Я завжди наводжу в приклад євреїв, які відродили вже мертву мову і об’єдналися навколо неї.
Якби мене запитали, шкодую я про те, як би склалося моє життя, про 15 років, які відсидів, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та обирати, я б обрав життя, яке прожив.
Я політик всієї України. Може, це трохи голосно і про себе так не говорять… Але в мене східний менталітет і при цьому я в чомусь галичанин.
Перебираючи в пам’яті тюремні роки, пригадую, як було важко у перші дні після першого арешту. Мене кинули в камеру до смертників. Хотіли відразу зламати. Але мене не можна було зламати, адже я вже тоді написав свої книги “Правосуддя чи рецидив терору” і “Лихо з розуму” – про те, як хтось ламався, а хтось вистояв.
Слабкість нашої демократії в тому, що ми не були готові, небагато було таких лідерів, які дивилися далеко вперед.
Настав час вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі.
Найбільше чого ми тоді боялися, що нас справді викинуть з України.
Коли нам кажуть, що російський народ у цьому не винен, я згоден, але не зовсім. (Мова йде про шовіністичні імперські ідеї, що панують серед усіх прошарків російського суспільства, – примітка Козакоріум). Він був вимушеним носієм цієї імперської ідеї. Йому вносили це в гени. Почуття імперськості вносилося в гени простої людини. Чернишевський про це колись дуже добре сказав, що коли починаються якісь внутрішні негаразди, тоді необхідно покликати з печі російського мужика, викликати його патріотичні почуття та шукати десь турка зовнішнього, щоб він не бачив турка внутрішнього. Ось так виховувався сторіччями народ. Презирство до інородців, хохлів.
Я був на Чорноморському флоті наприкінці 1991 року як кандидат у Президенти України. Мені адмірали, контр- і віце-адмірали в куточку говорили тихенько, що вони згодні. (Мова йде про підпорядкування Чорноморського флоту Україні, поки цього не зробила Москва, – примітка Козакоріум). У 1992 році, коли Леонід Кравчук зробив несміливу спробу підпорядкувати собі Чорноморський флот, уже було пізно.
В’ячеслав Чорновіл про те, як Росія зображувала Україну на своєму телебаченні: “Новини” з “Останкіно” (Російська державна телерадіокомпанія, – примітка Козакоріум) – узагалі ганьба. Як переповідають події про нас. Завжди проти України, з проімперськими тенденціями”.
Напевно, все-таки атмосфера, ось та атмосфера після смерті Сталіна, значною мірою вплинула на моє становлення, як і на появу взагалі шістдесятництва як явища. І тоді з’явився на південній Київщині – Чорновіл, на Донбасі – Стус, Дзюба, Світличний. Бачите, там, де зони ризику вже для народу, для нації – там з’явилися ці люди.
