Це був перший успішний ненасильницький політичний протест проти комуністичної влади в Українській РСР.
Акція протесту та голодування студентської молоді у Києві на площі Жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності), що тривала з 2 по 17 жовтня 1990 року, дала поштовх демократизації тогочасного українського суспільства. Студенти-мітингувальники «кинули» життя і здоров’я на київський холодний граніт заради бажання жити у вільній демократичній державі.
Всього упродовж Революції голодувало близько 150 осіб, ще стільки ж допомагали. Студенти вимагали відставки голови Ради Міністрів В. Масола, проведення позачергових виборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше, аніж весною 1991 року, прийняття постанови про націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ в Україні, відмови від підписання нового союзного договору, повернення на територію республіки військовослужбовців, які проходять строкову службу за межами України, та забезпечення проходження військової служби на території республіки цьогорічного та наступних призовів.
На захист студентів стали як прості кияни, які несли теплі речі й чай, так і багато українських діячів. Так, Олесь Гончар повністю підтримав вимоги студентів.
17 жовтня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року» – вимоги було виконано. 23 жовтня 1990 року Верховна Рада України проголосувала за відставку В.Масола.
Український інститут національної пам’яті розробив методичні рекомендації до відзначення 25-ї річниці Революції у загальноосвітніх навчальних закладах, які затвердило й розповсюдило Міністерство освіти і науки.
Переглянути й завантажити рекомендації, а також детальніше прочитати про Революцію на граніті можна за посиланням http://www.memory.gov.ua/publication/25-ta-richnitsya-revolyutsii-na-graniti-metodichni-rekomendatsii-do-vidznachennya-u-zaga.
Сергій БУТКО, Український інститут національної пам’яті