У Парижі відбулися заходи з вшанування пам’яті Голови Директорії і Головного отамана військ УНР Симона Петлюри, приурочені до 90-х роковин його трагічної загибелі.
В Українському культурно-інформаційному центрі у Парижі відбулася наукова конференція «90-та річниця вбивства Головного отамана Симона Петлюри». Організатори – Українська Бібліотека ім. Симона Петлюри в Парижі за підтримки Посольства України у Франції.
Відкрив конференцію посол України у Франції Олег ШАМШУР. Участь у конференції взяли українські та французькі дипломати, науковці, представники української діаспори. Короткий огляд біографії Симона Петлюри представила директор бібліотеки імені Симона Петлюри, історик Ярослава ЙОСИПИШИН. Різні аспекти життя і діяльності Симона Петлюри в своїх доповідях висвітлили українські історики Ярослав ФАЙЗУЛІН, к.і.н., начальник управління наукового забезпечення Українського інституту національної пам’яті, Андрій РУККАС, к.і.н., доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Василь ЯБЛОНСЬКИЙ, к.і.н., заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
Зокрема, історик Ярослав ФАЙЗУЛІН у доповіді «Діяльність радянських органів держбезпеки із компрометації Симона Петлюри», підготовленій на основі раніше невідомих документів спецслужб, розповів про масштабну кампанію з дискредитації Симона Петлюри, яка розпочалася за декілька років до його вбивства. Чекісти докладали чимало зусиль для того, щоб підірвати авторитет Петлюри серед еміграції, польських кіл та українського населення. Це робилося для розкладу закордонного українства та організації «поворотства» до радянської України. Їм вдалося розпалити конфлікт між Симоном Петлюрою та генералом Олександром Удовиченком, на публічну обструкцію Петлюри вони планували перетворити з’їзд української еміграції в січні 1924 року у Варшаві. Чекістські документи свідчать, що розроблялися плани фізичного захоплення Головного отамана. Для цього співробітники «органів» усіляко підштовхували Петлюру до зустрічі з представниками фіктивної «Вищої військової ради». Кампанія ненависті проти Симона Петлюри продовжилася після його смерті, тільки тепер її метою було зганьбити, «втоптати в бруд» пам’ять про Головного отамана. Невід’ємною частиною її став фільм-агітка «П.К.П.» («Пілсудський купив Петлюру»), що вийшов у прокат в СРСР у вересні 1926 року.
Заходи радянської влади із дискредитації Симона Петлюри виявилися успішними. Про що свідчить хоча б те, що дотепер ставлення до діяча, який очолював українську державу, став символом боротьби за самостійність України, в українському суспільстві є далеко неоднозначним, продовжують побутувати міфи, нав’язані радянською пропагандою.
Доцент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Андрій РУККАС у доповіді «Петлюра і Українське Військо (1919–1920)» висвітлив участь Симона Петлюри в організації українських збройних сил, а також військові дії Армії УНР проти білогвардійських та більшовицьких військ. Зокрема, відзначивши: «У листопаді 1918 р. Симон Петлюра став на чолі українського війська. Спочатку він вигнав з армії російських «фахівців» та псевдо-патріотичне шумовиння, потім береться за реорганізацію війська. Попри чисельне зменшення, армія зросла якісно, стала боєздатною. Роль Петлюри як лідера та ідейного вождя була величезною. Він був зв’язковою ланкою між військом і урядом. Петлюра весь час проводив на фронті, де підбадьорював козаків. Відвідуючи штаби, Петлюра не втручався в оперативні справи, а лише схвалював загальний задум операції. Навіть у «трикутнику смерті» у грудні 1919 р. він не втрачав оптимізму».
Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Василь ЯБЛОНСЬКИЙ у доповіді «УНР і сучасна Україна: історична спадкоємність чи паралельні світи?» розглянув проблеми спадкоємності Української Народної Республіки та сучасної Української держави через призму діяльності та передачі повноважень Державним центром УНР в екзилі. Зокрема, дослідник наголосив на важливості Акту передачі повноважень у процесі творення сучасної української ідентичності.: «Представники ДЦ УНР , складаючи свої повноваження підкреслили, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки», — відзначив Василь ЯБЛОНСЬКИЙ.
Наступного дня, 29 травня 2016 року, відбулося покладання квітів до могили Симона Петлюри на паризькому кладовищі Монтпарнас та урочиста панахида, яку відправив священик Української Автокефальної Православної Церкви. Участь в заході взяли співробітники Посольства України у Франції, науковці, представники українських громадських організацій та діаспори.
Ярослав ФАЙЗУЛІН, Український інститут національної пам’яті
Мало Петлюра уничтожал тех, кто был против украинской государственности.
Власть в Украине захватили сейчас жиды! Разве не так? Порошенко, Гройсман и прочие... Разве им Украина нужна?
Лідер боротьби за незалежність України початку XX ст. Симон ПЕТЛЮРА поділив долю іншого лідера за незалежну Українську державу Івана МАЗЕПИ. Московський царат, потім російська імперія і комуністичний режим проклинали і опльовували останнього. Теж сталося і з Петлюрою.
Мало було спадкоємцям Петра 1 вбити Симона Петлюру, треба було його ще й посмертно дискредитувати не рахуючись з витратами, силами, ресурсами.
Причина одна: Симон Петлюра своїм життям і діяльністю є прикладом для сучасних захисників держави Україна від російського агресора. Ворог безуспішно намагається нас позбавити власної історії, власних героїв, власних ідеалів і цілей, а врешті-решт власної держави і майбутнього. Тобто нам намагаються відмовити бути господарями у рідній Україні.
1) Цитування Валерія Солдатенка щодо Української революції 1917—1921 рр., його оцінки Петлюри та інших українських лідерів того часу використовувати некоректно, адже він висловлює свою точку зору, яку відкидає українська наукова спільнота. Він на узбіччі… В Україні добре пам’ятають, як він заперечував подвиг Героїв Крут…
2) Беззаперечним є факт відносин майбутнього вбивці С. Петлюри Самуїла-Шльоми Шварцбарда з агентом спецслужби СРСР (ДПУ) Михаїлом Володіним. На сьогоднішній день ще продовжуються дискусії фахівців: чи Шварцбард був агентом радянської спецслужби, чи його ДПУ використала втемну (тобто натравила на Петлюру). Проте, це робити радянському агенту було легко: Шварцбард служив у червоного командира Григорія Котовського, який відомий розстрілом полонених армії Української Народної Республіки. Без «допомоги» ДПУ цього вбивства просто не було б. Органи влади СРСР організували всі умови для збору тенденційних, просто брехливих матеріалів для захисту Шварцбарда на суді у Парижі. Виправдання вбивці збагатило його адвоката Анрі Торреса на 1 мільйон франків. Висновок дослідників на основі чекістських документів: радянські спецслужби намагалися з усіх сил провокувати і тримати високий градус ворожнечі між українцями і євреями. «Поділяй і володарюй!» — відома імперська політика із давніх часів.
3) Зла іронія долі. Петлюра з усіх сил захищав єврейську спільноту від погромів, навіть ініціював озброєння їх загонів самооборони, а кремлівські майстри інформаційно-психологічної війни йому причепили ярлик антисеміта… А чомусь нациста Геббельса вважають еталоном чорної пропаганди. Проти комуністів він навіть не фахівець, а так любитель…
4) Цитати:
Лев Давидович ТРОЦЬКИЙ (Бронштейн), у 1918—1925рр. народний комісар військово-морських справ, організатор перемог Червоної армії над білими генералами і усіма ворогами радянської Росії, виступаючи перед більшовицькими агітаторами, що в 1920 році направлялися в Україну, підкреслював: оскільки українське селянство сподівається на Петлюру, то «необхідно бути обережними. Тільки дурень і провокатор без розбору скрізь і всюди буде твердити, що ми воюємо з Петлюрою. Інколи, поки не розбитий Денікін, вигідно розпускати чутки, що радянська влада в союзі з Петлюрою.
Якщо будуть випадки грабежів у Червоній Армії, то їх необхідно звалювати на повстанців і петлюрівців, які влились до Червоної Армії. Радянська влада поступово розстріляє всіх петлюрівців, махновців і повстанців тому, що вони шкідливий елемент, і це буде явним доказом не тільки суворої революційної дисципліни, але й суворої кари за грабіж». (Праці Українського Наукового Інституту. –Варшава, 1932. –С. 150).
А наприкінці свого виступу Троцький сказав ось таке: «... для досягнення наміченої мети всі засоби однаково добрі. Ні на хвилину не забувайте, що Україна має бути радянською, а Петлюра вибитий з пам’яті народу назавжди». (Там само. –С. 150).
Володимир (Зеєв) Євгенович ЖАБОТИНСЬКИЙ – єврейський письменник і публіцист, один з лідерів сіоністського руху; співзасновник держави Ізраїль та його збройних сил: «…ні Петлюра, ні Винниченко, ні решта видатних членів цього українського уряду ніколи не були тими, як їх називають, «погромниками». Хоча я їх особисто не знав, усе ж таки я добре знаю цей тип українського інтелігента-націоналіста з соціалістичними поглядами. Я з ними виріс, разом з ними провадив боротьбу проти антисемітів і русифікаторів – єврейських та українських. Ані мене, ані решту думаючих сіоністів Південної Росії не переконають, що людей цього типу можна вважати за антисемітів».
5) Чомусь коментатори забувають про найголовніше: з грудня 1917 р. радянська Росія здійснювала агресивну війну проти держави Українська Народна Республіка. Ця нерівна боротьба завершилася у 1921 р. окупацією і анексією території УНР. Україна визволилася від окупанта тільки 24 серпня 191 р. З 20 лютого 2014 р. Росія знову почала гарячу фазу війни з метою загарбання України. І як виглядають в світлі цих простих фактів коментаторів міркування про Петлюру та Україну за допомогою антиукраїнських «авторитетів»? Кому це вигідно?