Стаття з коментарем. Нова Новгород-Сіверська міська голова відмовилася прибрати комуністичну символіку з публічного простору.
На жаль, славетний і стародавній Новгород-Сіверський Чернігівської області в останні кілька років став асоціюватися насамперед із комуністичною символікою – мозаїчними зображеннями керівників злочинного комуністичного тоталітарного режиму В. Леніна і Й. Сталіна на водонапірній вежі в центрі міста.
ЩО БУЛО
На неодноразові офіційні та неофіційні звернення Українського інституту національної пам’яті та Чернігівської обласної державної адміністрації прибрати цю комуністичну символіку з публічного простору відповідно вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Новгород-Сіверська міська рада та попередній міський голова Олег Бондаренко відповіли відписками, тобто відмовилися.
З 2018 року місцева поліція та прокуратура за зверненням Українського інституту національної пам’яті розпочала кримінальне провадження за фактом пропаганди символіки комуністичного тоталітарного режиму. Важко якось раціонально пояснити той факт, що слідство затяглося аж до трагічної кончини Новгород-Сіверського міського голови Олега Бондаренка 29 жовтня 2020 року від Covid-19 і було припинено за фактом його смерті.
Відразу чітко з’ясуємо позицію Українського інституту національної пам’яті: звернення до правоохоронних органів було крайньою мірою через категоричне небажання місцевої влади виконувати вимоги Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Це був вимушений крок для реалізації законодавчих норм державної політики національної пам’яті, припинення факту наруги над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму.
ЩО ЗАРАЗ
На початку 2021 року, після обрання Новгород-Сіверською міською головою Людмили Ткаченко, до неї знову звернулися УІНП та обласна державна адміністрація з листами, в яких вкотре закликали: «пропонуємо Новгород-Сіверській міській раді провести передбачений частиною шостої статті 7 Закону демонтаж (вилучення з публічного простору) розміщених на водонапірній вежі у м. Новгород-Сіверський мозаїчних зображень Володимира Леніна та Йосипа Сталіна».
У відповідь знову відписка за підписом Новгород-Сіверської міської голови, тобто відмова.
Що здивувало:
1.У листах УІНП та ОДА, згадуючи норми закону щодо визначення комуністичної символіки, написали «Відповідно до підпунктів «ґ», «д» пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону, символіка комуністичного тоталітарного режиму ‒ символіка, що включає, в тому числі, ЗОБРАЖЕННЯ (виділено нами), пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії».
2.У відповіді міської голови буквально написано таке: «Вказані Вами мозаїчні зображення В. Леніна та Й. Сталіна не є ні пам’ятниками, ні пам’ятними знаками».
Іншими словами, Новгород-Сіверська міська рада НЕ ПОБАЧИЛА у тексті Закону терміну «зображення» і на цій помилковій підставі намагається переконати, що «правовий механізм їх демонтажу, в тому числі органами місцевого самоврядування, не передбачений жодним нормативно-правовим актом».
3.Наприкінці відповіді за підписом Новгород-Сіверської міської голови вказано на колективну відмову більшості депутатів виконувати вимоги згаданого Закону України: «Крім того, питання щодо демонтажу мозаїчних зображень В. Леніна та Й. Сталіна, які знаходяться на водонапірній вежі на Базарній площі в місті Новгород-Сіверському, було винесено на розгляд сьомої позачергової сесії VIII скликання, однак вказане рішення прийняте не було, так як не набрало достатньої кількості голосів депутатів».
Крім всього іншого ЗНОВУ ДИВНО: чому це питання має вирішуватися саме на сесії міської ради, а не виконкомом міської ради або навіть самою головою виконкому, тобто міською головою?
Мозаїчні зображення В. Леніна та Й. Сталіна на водонапірній вежі НЕ є зареєстрованими пам’ятками місцевого або національного значення. Про це ще кілька років тому, після перевірки всіх реєстрів пам’яток та інших документів, однозначно заявив Департамент культури і туризму, національностей та релігій облдержадміністрації. Іншими словами, для держави їх НЕ існує. Це і стало причиною, чому в 2015 році до списків про декомунізацію ці зображення не потрапили, а на них звернули увагу пізніше, після сигналів громадськості. Ще цікавіше, що вони НЕ знаходяться на балансі Новгород-Сіверської міської ради, НЕ є комунальним майном.
Отже, рішень сесії ради просто НЕ потрібно, якщо робити справу відповідно до вимог Закону, а НЕ переводити її у політичну площину та бюрократичну тяганину. Їхню долю має вирішувати виконком Новгород-Сіверської міської ради в робочому порядку.
ТЕСТ НА УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТИЗМ
До тексту цієї публікації ми додали, крім світлин з комуністичною символікою в Новгород-Сіверському, ще й світлину, зроблену російськими вояками в Україні на фронті російсько-української війни. На ній зображено танк з написом «За Сталина!!!» 200-ї окремої мотострілецької Печензької ордена Кутузова бригади Збройних сил Російської Федерації в складі берегових військ Північного флоту. Її підрозділи воювали проти Збройних Сил України в 2014 році на Луганщині, а в 2015 році в боях за Дебальцеве. Загалом у військах російського агресора, як власне в усій Російській Федерації, був і є культ поклоніння Сталіну як символу агресії, загарбницької, імперіалістичної політики.
Це ще одне з багатьох нагадувань, що мозаїчні зображення на водонапірній вежі у Новгород-Сіверському є не просто комуністичною символікою колишнього злочинного тоталітарного режиму, а фактично є і символікою сучасного російського агресора, з яким Захисники України воюють вже восьмий рік…
Таким чином, питання прибирання з публічного простору цих зображень є тестом на український патріотизм, відданість власній Українській державі.
Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті, м. Чернігів
Коментар чернігівського журналіста Петра Антоненка — редактора газети «Світ-інфо»:
Перше запитання: а ким, власне, є міський голова? Царем, імператором, Новгород-Сіверським князем, відновленого через тисячу років князівства? І чому лише до неї претензії, що відмовилася прибрати комуністичну символіку? Адже є МІСЦЕВА ВЛАДА. А це, насамперед, Новгород-Сіверська міська рада.
Не будемо зараз про те, що ту символіку, виявляється, можна було давно зняти і рішенням міського голови, чи «розширено» – виконкому. Якщо міський, сільський чи інший голова виносить якесь рішення і на розгляд виконкому чи й сесії ради, то в цьому нема нічого незаконного й поганого. Позиція колективного органу влади завжди більш вагома.
І все ж, не можна тут оминути і ролі міської голови Людмили Миколаївни Ткаченко. Врешті, голова ж ВНОСИТЬ якесь питання на виконком чи раду. Голова робить доповідь, і може, це голова дивовижно «не побачила» в законі норму, що комуністичною символікою є і її зображення, а не лише пам`ятники. Дивна «незрячість» голови з вищою освітою і дуже великим стажем роботи в державних органах, у тому числі міськраді.
Але давайте таки про міськраду. Хотілося б уточнити, коли саме була та згадана її сесія, як ставилося і обговорювалося питання про символіку, власне – про звернення УІНП і обласної державної адміністрації? Нарешті, як саме голосували і які саме депутати?
Але для інформації – спершу про Новгород-Сіверську міську раду як адміністративно-територіальну одиницю.
В процесі децентралізації в Україні вона стала у серпні 2018 року Об`єднаною територіальною громадою, об`єднавши весь Новгород-Сіверський район, раніше окремий. Торік, при укрупненні районів в Україні, коли в області з 22-х їх стало 5, сформувався і укрупнений Новгород-Сіверський район, до якого влилися кілька сусідніх. Але там свої ОТГ, Новгород-Сіверській не підпорядковані. Власне, і громади від минулого року називаються вже не об`єднаними, а просто громадами, й за назвами їх центрів – міська, селищна, сільська.
Отже, Новгород-Сіверська міська рада – це саме місто, з його 14, 2 тисячі населення, в останні роки – одне з чотирьох міст обласного підпорядкування, а також колишній район.
У жовтні минулого року, на чергових місцевих виборах в Україні, була обрана і Новгород-Сіверська міська рада. Був обраний, переобраний, міським головою і згаданий Бондаренко. На посаду вступити не встиг. І на повторних виборах головою була обрана Людмила Ткаченко, котра, до речі, у жовтні обрана і депутатом міськради.
А тепер – про цю міськраду. В ній 26 депутатів: 5 обрані по територіальних округах, 21 – по єдиному багатомандатному округу, за списками політичних партій.
Так яких же саме партій? Яким він є, політикум Новгород-Сіверщини, офіційно восени зафіксований виборами?
Кидається у вічі переважна безпартійність депутатського корпусу. Жоден з 5-ти депутатів, обраних по округах, не є членом якоїсь партії. З 21-го депутата, обраного в єдиному багатомандатному окрузі, лише 5 партійні: «Батьківщина» – 2 депутати, по одному – «Наш край», Радикальна партія Ляшка, ОПЗЖ («Опозиційна платформа – За життя»). Це свідчення того, наскільки дискредитовані у нас партії, при нинішньому партійному цирку в Україні, з його понад 350-ма партійками.
Але все ж закон вимагає, щоб і по округах, і в єдиному окрузі, кандидатів висували політичні партії. Тому гляньмо, хто ж висунув тих, хто стали депутатами.
Тут нема жодного депутата від славних колись національно--демократичних сил. Навіть від таких порівняно відомих, як «Свобода» чи Народний Рух: обидві вони, особливо Рух, нині на узбіччі політикуму.
Не видно серед депутатів і членів попередніх партій влади. Ні «Нашої України», за Ющенка, але навіть і передостанньої такої партії влади – «Європейська Солідарність», партії Порошенка. Трішки представлена перед передостання – регіонали, і то перелицьовані у ОПЗЖ. Зайве свідчення, що мильні бульки партій влади лопаються після відставки їх президентів.
Лідер – «Наш край», 6 депутатів. Друге місце – «Рідний дім», 5 депутатів: партія чернігівського мера Атрошенка, яка не лише
впевнено перемогла в Чернігові, а й створила структури і успішно виступила на виборах по області. Від цієї партії обрана депутатом і міська голова.
По 4 депутати мають «Слуга народу» і «За майбутнє», 3 – ОПЗЖ, по 2 – «Батьківщина» і Радикальна партія Ляшка.
Всі ці партії декларують патріотизм, державність. Навіть вчорашні регіонали – ОПЗЖ ніде ж не виступають за відновлення Радянського Союзу і російські танки в Україні. Тому запитання до обласних організацій цих партій, насамперед тих, депутати яких «не помічають» символіку тоталітарного комуністичного режиму в центрі древнього українського міста.
Щодо юридичної, правової оцінки ситуації, то дивує не лише те, що правоохоронні органи з 2018 і аж по 2020 рік тягли з розслідуванням, а й те, що воно було чомусь припинене через смерть попереднього міського голови. Невже ця справа була порушена конкретно проти нього, а не за фактом порушення закону?
…Від Новгорода-Сіверського до кордону з Росією кілька десятків кілометрів. А межа самої громади є державним кордоном України з Росією, державою-агресором. І саме Російська Федерація після розпаду Радянського Союзу офіційно визнала себе і проголосила правонаступницею СРСР. І «правонаступно» продовжує загарбницьку політику Союзу.
Новгород-Сіверський став чи не останнім містом України, де лише недавно, вже задовго після ухваленого парламентом закону про декомунізацію, був нарешті демонтований пам`ятник Леніну. Тепер ось це. Сумні «рекорди». Слово – за виборцями, громадянами, українцями на цьому північному форпості Української держави.
На першому фото: Людмила Ткаченко
