У Чернігові говорили про реалізацію в області права дітей на виховання у родині

Сімейні форми виховання залишаються незмінним державним пріоритетом та однією з важливих умов вступу України до Європейського Союзу. До них належать усиновлення, опіка або піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Про реалізацію на Чернігівщині права дітей на виховання у родині або в умовах, наближених до сімейних, говорили 19 січня спікери на брифінгу в медіацентрі ОВА.

Наразі в області 1914 сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з них 1744 охоплено сімейними формами виховання.

Пріоритетною формою влаштування є усиновлення – прийняття усиновлювачем або родиною дитини на правах власної дочки чи сина.

За словами заступника начальника Служби у справах дітей ОДА – начальника відділу захисту прав дитини та розвитку сімейних форм виховання Станіслава Железного, щодо цієї форми влаштування спостерігається позитивна динаміка. Минулого року усиновлено 43 дитини. Це перевищує показник 2021 року. Тоді таких дітей було 37, а у 2022-му, у зв’язку з бойовими діями, – лише 20. Ще 5 справ стосовно усиновлення дітей наразі перебувають у судах.

На час воєнного стану усиновлення дітей іноземцями призупинено. Це можуть зробити тільки громадяни України.

Нині в області нараховується 20 кандидатів в усиновлювачі, для 12 з яких діти вже підібрані.

Найбільш розповсюджена серед сімейних форм виховання – опіка або піклування. Вона передбачає влаштування дітей в сім’ї, які переважно мають з ними родинний зв’язок. На Чернігівщині у сім’ях опікунів та піклувальників зараз перебувають 1227 дітей.

Ще понад пів тисячі дітей виховуються у прийомних сім’ях (ПС) та дитячих будинках сімейного типу (ДБСТ). Таких в області нараховується відповідно 160 та 32 одиниці.

«Діти з прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу – це діти, в біологічному оточенні яких немає людей, які хотіли б їх забрати. Найголовніше – щоб вони потрапили в інші сім’ї, отримали добре виховання, утримання і надалі змогли вийти у доросле життя підготовленими та створити вже власні сім’ї», – зазначив Станіслав Железний.

Проте, на жаль, остаточно ці питання не вирішуються: в закладах інституційного догляду продовжують перебувати 154 дитини, які залишилися без батьків.

«Для того, щоб взяти на виховання дитину, головне мати відкрите серце та відповідний батьківський потенціал. Підтримку ж таким сім’ям надає держава. На кожну дитину виплачується по два з половиною прожиткових мінімуми (залежно від віку), на дитину з інвалідністю – три з половиною. Крім того, по одному прожитковому мінімуму для працездатної особи за виконання обов’язків отримують батьки-вихователі або прийомні батьки», – зауважив спікер.

Своїм досвідом поділилась Оксана Тимофеєва, мати-вихователька ДБСТ з Чернігова. На такий крок вона разом з чоловіком наважилася у 2020 році, взявши на виховання 5 дітей – хлопчика і четверо дівчат – з однієї родини.

«Виховання дітей – це цілодобова робота. Важливо, щоб дитина відчувала себе прийнятою. Труднощі є і будуть, такі ж, як і у кожній родині. Проте я відчуваю дуже сильну підтримку спільноти. Раджу всім, хто ще вагається, піти на цей крок. Не треба боятися! Знайте, що підтримка буде. Тільки не соромтесь за нею звертатися», – наголосила Оксана Тимофеєва.

Наразі ж вони виховують десятеро – 6 сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та 4 власних. Втім, продовжують спілкуватися з уже дорослими дітьми, яких виховували. Адже, за словами пані Оксани, вони всі їм рідні.