Дві Всеукраїнські профспілки підтримали акцію протесту Смолинського торфобрикетного заводу — структурного підрозділу Державного підприємства «Чернігівторф». Вимоги протестувальників підтримав і народний депутат України Антон Поляков.
Торфовидобувники в останній день літа прийшли до Чернігівської обласної державної адміністрації, сподіваючись, що влада прислухається нарешті до проблем, які накопичилися, в основному, на підприємстві, не з їх вини.
Учасники акції намагалися зустрітися особисто з головою Чернігівської облдержадміністрації Андрієм Прокопенком.
Вони хотіли запитати у нього: чому й досі нічого не зроблено на обласному та міністерському рівні щодо тих вимог, які були озвучені під час минулих подібних акцій.
Як стверджує директорка Смолинського торфобрикетного заводу Валентина Огієнко, нові керівники ДП «Чернігівторф» штучно створюють борги підприємству, хоча завод є цілком рентабельним.
«На жаль ми спостерігаємо лише балачки та пустопорожній піар від Чернігівської обласної державної адміністрації, а державні торфозаводи змушені відбиватись від бажаючих покласти у власну кишеню перспективну енергетичну галузь, — зазначила Валентина Огієнко».
Але коли учасники акції прийшли до адмінприміщення облдержадміністрації, то двері чомусь були закриті, незважаючи на робочий понеділковий день.
Як виявилося потім, у кабінетах адміністрації працювали, як зазвичай, її працівники, яких випускали, у разі потреби, через «чорний» (запасний) вихід.
Ті громадяни, які приходили по якихось справах в облдержадміністрацію, теж не могли потрапити, а деяких з них, які потім телефонували «у кабінети», впускали теж через запасний вхід з двору.
Натомість, потрапити учасникам акції і народному депутату через цей вхід було неможливо. «Це режимний об’єкт і ми через цей вихід/вхід нікого не пускаємо», — відповідали службисти Нацгвардії, котрі знаходилися всередині приміщення.
Дійсно, якось дивно було дивитися на те, що в робочий день масивні двері центрального входу в обласну державну адміністрацію були закриті — і це в той час, коли всі працівники адміністрації працювали у своїх кабінетах.
Тож від кого ховалися (і чому) керівники державної виконавчої влади? Невже злякалися звичайних робітників із села?
І де ж той справедливий народний Голобородько, який так гарно і вчасно вирішував у кіно усі проблеми народу?
