17 (4) березня 1917 р. на скликаних у Києві зборах представників політичних, громадських, культурних та професійних організацій проголошено створення Української Центральної Ради.
Збори проходили по вулиці Володимирській 42, у приміщенні українського клубу «Родина».
Внаслідок дводенних дискусій скристалізувалася ідея створити представницький центр українського руху. Так постав революційний передпарламент, який невдовзі отримав усталену назву – Українська Центральна Рада.
Як повідомляла «Киевская мысль» у номері за 18 (5) березня: «Вчора відбулося досить багатолюдне зібрання членів різних українських організацій. На цих зборах всі організації об’єдналися і увійшли до складу комітету «Центральна Рада»… До Києва очікується приїзд відомого українського громадського діяча проф. М.С. Грушевського, висланого в адміністративному порядку до Симбірська з меж Київського військового округу. Вжито заходів до звільнення греко-католицького митрополита Шептицького, а також до повернення з далекого Сибіру в Росію всіх українців-галичан. Відновлюється закрите адміністрацією українське товариство «Просвіта». Випуск газети «Рада» тимчасово затримується з причин чисто типографічного характеру…».
Дмитро Антонович писав у спогадах, що «з ТУП-ом спільної мови на знайшли, але зробили механічну згоду: рішено зложити поки що тимчасову Центральну Раду з ядра в числі до 25 людей з тим, щоб вона далі доповнювалась кооптацією головним чином делегатами з поза Києва… Головним завданням цієї тимчасової Центральної Ради було скликати конгрес, що мав остаточно вибрати Центральну Раду, як постійний український уряд».
Дискусії щодо персонального складу виконкому Центральної Ради тривали до 20 (7) березня. Саме тоді головою Центральної Ради заочно обрано Михайла Грушевського, а до його повернення із заслання посаду тимчасово заступав Володимир Науменко. Заступниками голови стали Федір Крижанівський (від кооперативних організацій Київщини), Дмитро Дорошенко (від Товариства українських поступовців) і Дмитро Антонович (від українських соціал-демократів).
На думку Сергія Грабовського, «…на початку Центральна Рада формувалася як такий собі клуб заслужених діячів українського руху, за якими, втім, стояли певні реальні сили – не стільки політичні партії, слабкі ще у перші місяці після виходу з підпілля, стільки кооператори, земства, різного ґатунку громадські організації».
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
На першому фото: Сучасний Будинок учителя в Києві, де засідала Українська Центральна Рада. Фото: probeg.kiev.ua
