Сторінки життя Івана Івановича Обідовського
У 1698 році племінник гетьмана Івана Мазепи Іван Павлович Обідовський (1676 — 1701 рр.) одружився з донькою генерального судді Василя Кочубея — Ганні (? — ? рр.).
У щасливій подружній парі народилося двоє синів — Михайло та Іван. До нашого часу в історичних джерелах збереглися деякі відомості про життя їхнього молодшого сина, Івана.
Відомо, що Іван Іванович Обідовський народився у 1701 році. Після ув’язнення матері, Ганни Василівни, у 1709 році, маленького хлопця забрала на виховання рідна тітка — Параскева Василівна Кочубей, в заміжжі Сулима. Спочатку Іван здобув освіту в Києво-Могилянській академії, потім — в гімназії Святої Єлизавети у м. Вроцлаві (Польща). Тим часом, завдяки клопотанню гетьмана Івана Скоропадського, його мати, Ганна Василівна, переїхала до Глухова і допомагала сину з навчанням. Коштів у родини не вистачало, тому Іван Обідовський звертався за допомогою до родичів. Дядько, полтавський полковник Василь Васильович Кочубей, відмовив у допомозі племіннику, а тітка, Параскева Василівна, і далі продовжувала ним опікуватись.
У одному з листів до Параскеви Василівни Сулими Іван зазначив: «Барзо оспуден естем на денги... Суконки не маю за що справити, аж встид мне перед нашими людми появитися... На славу Божию и пользы ради души моей, бо віра святая не может стояти без науки. Хоч хлеба просячи буду учитися». Чоловік Параскеви Василівни, Федір Сулима, гроші племіннику давав неохоче і під розписку, у якій молодий Обідовський обіцяв віддати весь борг зі свого спадку.
Після навчання, у 1723 році Іван Іванович Обідовський мешкав у Москві, де познайомився з українським богословом Феофаном Прокоповичем. Завдяки йому вчителював у гімназії, але коштів на повернення боргів все одно не мав. В одному з листів до племінника Ф. Сулима радив все покинути і повернутися в Україну, на що Іван Обідовський погодився.
З 1727 році Іван Іванович Обідовський жив у м. Глухові. Тут за підтримки гетьмана Данила Апостола стає канцеляристом Генеральної військової канцелярії та отримав ранг бунчукового товариша. Щоб повернути родині Обідовських землі, які їм раніше належали, гетьман Данило Апостол неодноразово звертався до царського уряду, але ці клопотання були відхилені. Наслідком цих клопотань був універсал Данила Апостола від 1731 року, яким Івану Обідовському надавалися «... двори, мельницы, грунта и на иное его недвижимое купленое имущество монаршою грамотою ему данное, яких грунтов по силі грамоты и універсала ему, Обидовскому, без спору уступили б нинешние владельцы». Тобто І. Обідовський мав право володіти тими маєтками та землями, які йому добровільно повернуть нові власники. Відомо, що станом на 1734 рік Іван Обідовський мав підданих у с. Змітнів Синявської сотні (нині село Сосницького району на Чернігівщині).
У 1733 році Іван Обідовський працює перекладачем у Колегії іноземних справ. Коли помер і де похований Іван Іванович Обідовський — не відомо.
Наталія Дробязко,
старший науковий співробітник відділу «Будинок-музей генерального судді В. Кочубея» НІКЗ «Гетьманська столиця»
