17 липня 1846 р. народився Микола Миколайович Миклухо-Маклай, видатний етнограф, географ, антрополог і гуманіст.
Народився в селі Язикове Новгородської губернії (сучасна Росія). Походив із козацького роду Миклух.
«Мої предки родом із України, і були козаками з Дніпра. Після анексії України Степан, один із членів родини, служив сотником (вище козацьке офіцерське звання) під командуванням генерала графа Румянцева і відзначився під час штурму турецької фортеці Очаків», – так писав учений про своє походження. А його батько народився в Стародубі тодішньої Чернігівської губернії.
Вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії, зокрема папуасів Нової Гвинеї. Захищав інтереси колоніальних народів, виступав проти расизму і колоніалізму. Науково обґрунтував біологічну повноцінність людей усіх націй і рас. Автор майже 160-и наукових праць, які не втратили свого значення й сьогодні.
У 1886—1887 роках приїжджав до Малина Житомирської області, у маєток матері. Як згадував його брат Михайло: «Вечорами вся сім’я збиралась у нього в кімнаті і слухала жваві, яскраві розповіді про мандрівки. Говорив він завжди із захопленням, в його розповідях переплітались і події раннього дитинства, і студентства, і життя у тропічних країнах».
У Малині вивчав побут та звичаї поліщуків, антропологічну будову місцевих жителів. Виявляв цікавість до походження древлян та їх історії. Також досліджував фауну Криму, Чорного моря. Не раз бував на Київщині. В Лівадії зустрічався з царем Олександром ІІІ, однак підтримки своїм проектам не отримав.
Помер у Санкт-Петербурзі 14 квітня 1888-го.
У Малині в 1986-му відкрито пам’ятник Миколі Миклухо-Маклаю.
Підготував Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті, спеціально для видання sknews.net
На першому фото cult.gov.ua: Музей Миколи Миклухо-Маклая в селі Калитянське на Чернігівщині
