У другій половині XVIII ст. значний відсоток території гетьманського Батурина займали володіння представників козацької старшини різних рангів, від сотенної до генеральної. Під час судової реформи гетьмана К. Розумовського було створено Батуринський судовий повіт, тож у міському просторі Батурина з’явилися володіння і представників судової влади. Серед них особливе місце посідає особистість батуринського підкоморія Григорія Долинського.
Григорій Долинський народився близько 1720 р. у родині бунчукового товариша Карпа Долинського. Його дід, Яків Долинський, був дворянином Івана Мазепи, а пізніше – батуринським сотником. Рано лишившись без батька (1727) та діда (1729), Григорій Карпович здобув добру освіту, яка дозволила йому розпочати у 1739 р. кар’єру канцеляриста при Ніжинській полковій канцелярії. Згодом він був канцеляристом Генеральної військової канцелярії та ніжинським полковим осавулом. З 1760 р. служив в уряді гетьмана К. Розумовського та брав участь в «Експедиції Батуринського та Глухівського будівництва». У 1762 р. головний гетьманський економ Г. Долинський отримав чин бунчукового товариша. Через рік гетьман призначив його на посаду підкоморія (голови суду) Батуринського судового повіту.
Г. Долинський був обраний депутатом від батуринського і ніжинського шляхетства до Законодавчої комісії 1767–1768 рр. та подав «наказ» від виборців з вимогами української політичної автономії та збереження українського права, за що був арештований у так званій «Ніжинській справі» і ув’язнений, але згодом його було реабілітовано і він продовжив займати високі посади в регіональних судах. У 1787 р. отримав чин статського радника.
Останні роки життя Г. Долинський провів у власному маєтку в селі Пекарів Коропського повіту Новгород-Сіверської губернії (нині село Корюківського району Чернігівської області), де і помер до 1799 р. Зберігся його палац в селі Пекарів. Нині він потребує невідкладної реставрації.
Як бачимо, діяльність Г. Долинського неординарна і заслуговує на всебічне вивчення. У даній статті я зупинюсь на питанні його володінь у Батурині. Джерелом є «Генеральний опис Лівобережної України 1765—1769 рр.» – наймасштабніша ревізія серед численних переписів XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві.
Отже, значну частину володінь Г. Долинський отримав у спадок від батька та діда, а дещо придбав сам. Інформація про господарства і володіння Долинського та його підданих у Батурині в Описі подана у вигляді таблиці, куди внесено дані про назву міста і назву вулиці, кількість будівель; відомості про ім’я та прізвище власника, його звання. Додано також копії 12 купчих записів на придбання володінь.
З документа відомо, що двір в Батурині, в якому мешкав Григорій Долинський знаходився «по Київской дорогі, ідучой із Батурина в Київ, по правой стороні. Оной двор єму, Долинському, принадліжит по наслідству от предков єго».
Серед забудови двору згадуються чотири житлові будівлі господаря, будинок для обслуги, дві комори, стайня та хлів. Ця нерухомість була придбана у 1705 р. дідом Г. Долинського Яковом за 246 золотих у батуринського козака Григорія Лященка. Пізніше Г. Долинський продав цей двір К. Розумовському, а той облаштував у ньому лікарню. Територіально садиба Долинського знаходилася між сучасними вулицями В. Ющенка та Соколова, уздовж північної сторони провулку Соколова.
До двору Г. Долинського належали: пустий плець (земля під будинком та городом, призначена для забудови), придбаний власником в 1759 р. у батуринського козака Григорія Бандеровського за 25 рублів; п’ять сінокосів загальною площею 2 188 квадратних сажнів (4669 м2); ліси, здебільшого придатні для дров, загальною площею 1859 кв. сажнів (3967 м2) та гайові зруби загальною площею 1620 кв. сажнів (3457 м2).
У «Відомості» подано опис дворів та хат, де мешкали підсусідки Г. Долинського: «На улиці, ідучой з Батурина ік Обмачеву по правой стороні двор старой впусті; хата. Хазяйских жилих 1, бездворних 1. Оной двор куплен ім, Долинським, [1]755 году марта 14 д. за 50 ру. в умершого козака і жителя батуринского Василя Павленка жени Дарії»; «на улиці, ідучой з Батурина на Гончаровку, по лівой стороні, в том числі єдна впусті, бездворних 2. Оной двор куплен ім, Долинським, [1]755 году ноябра «…» д. за 50 ру. в войскового канцеляриста Івана Ярового»; «напротив єго, Долинського, жилого двора хат, в том числі пустиє дві, бездворних 1. Прописаниє хати построєниї ім, Долинським, на принадліжащой по наслідству от прадіда, і от діда, і отца єго землі. Кріпостей не сискуєтся».
У своєму володінні Г. Долинський мав млин «на рікі Сейму об єдном колі мучном», з якого за 8 місяців його роботи за рік отримував 30 четвертей (4251 кг) хліба: «мелниця єму, Долинському, принадліжить по наслідствію, а кріпості не сискується». Мав плець, «впусті, состоящий для бровара в Берегу близ Сейма, под валом. Кой куплен їм, Долинським в [1]756 году октября 9 д. за 35 р. в козака і жителя батуринського атамана Косача».
Отже, на основі відомостей «Генерального опису Лівобережної України» про володіння Г. Долинського встановлено розміри та розташування його нерухомості, кількість та розмір земельних угідь, млинів та плеців у Батурині. До 1780 р. всю свою власність тут він розпродав і мешкав у с. Пекарів.
Руслана Огієвська, завідувачка відділу Національного заповідника «Гетьманська столиця»
