В емоційній і пафосній інавгураційній промові Дональда Трампа є одна невелика фраза, яка, можливо, проливає світло на його підходи до світової політики. Вона звучить так: We do not seek to impose our way of life on anyone, but rather to let it shine as an example for everyone to follow. Ми нікому не прагнемо нав'язати наш спосіб життя, скоріше, він буде сяяти для всіх інших як приклад для наслідування.
Вона зовсім коротка і майже непомітна на тлі гучних заяв про те, якою великою ставатиме Америка вже зараз під його керівництвом. У Сполучених Штатах здавна, ще на початку 20 століття (можливо і раніше), відбувалися дискусії про її методи у стосунках зі світом. Одні доводили, що Америка має будувати зразкову демократію, яка стане дороговказом для інших, при цьому не втручатися у чужі справи. Інший підхід: Америка має активно поширювати свої цінності (малася на увазі свобода і демократія) по світу. Домінуючим виявився другий підхід. Американці активно діяли по всьому світі, поширюючи свої спосіб життя. Власне, одним з прикладів такого поширення можна назвати план Маршалла для післявоєнної Німеччини. Хоча є приклади і невдалого «поширення» — скажімо, війна у В'єтнамі.
Барак Обама прагнув зменшити, умовно кажучи, політику втручання, себто витягти США з конфліктних ситуацій у світі там, де американська присутність не давала результатів. В кінцевому підсумку вакуум заповнювався всілякими радикальними тоталітарними силами. На закінчення свого терміну «миротворець» Обама підписав закон про розміщення зброї у космосі. Пішов шляхом Рональда Рейгана з його зоряними війнами. Але для Рейгана така ідея була інструментом боротьби з комунізмом, вона не втілилася в життя, бо СРСР, розуміючи, що він не витримає напруги, погодився на роззброєння. А для Обами таке рішення це відгук на виклики, які він не міг подолати. Адже нині протилежна ситуація. Російський лідер не тільки не вгамувався , але і заявляв, що був готовий використати ядерну зброю під час анексії Криму.
Фактично підписання цього закону може свідчити про провал Обамівської політики невтручання. Адже так званий світовий порядок тримається на потужному військовому потенціалі США, а відтак і НАТО. Саме потужна зброя гарантує повагу до встановленого світового порядку. Пригадуєте оту фразу, яку приписують мафіозі Аль Капоне: добре слово і пістолет значно переконливіші, ніж просто добре слово. Оце саме воно і є))))
Тим часом Трамп вищезгаданою фразою дає зрозуміти, що він не проти продовжувати політику Обами, не збирається нікому нічого нав'язувати і схильний до того, щоб вибрати перший із підходів, себто будувати зразкову демократію у себе в країні, а інші, мовляв, підтягнуться. Про невипадковість такої ідеї свідчать його висловлювання під час передвиборчої кампанії, де він скептично висловлювався про НАТО.
Якщо він справді почне втілювати такий підхід у життя, то, боюся, що на планеті стане ще неспокійніше. Мабуть, у дев'ятнадцятому столітті і раніше можна було ізолюватися від світу й будувати в себе те, що вважаєш за потрібне. Та й то далеко не завжди. А за наявності сучасних ядерних озброєнь в руках дикунів на зразок Північної Кореї і гебістів-напівкримінальників Російської Федерації, потужних можливостей сучасних технологій навряд чи вдасться самоусунутися. Бо миттєво виникне ще більша кількість конфліктів. І учасники цих конфліктів можуть втручатися у справи Америки, заважатимуть їй будувати зразкову демократію.
А психологічно промова Дональда Трампа була побудована непогано. Він спрямував свій гнів, а відтак гнів простого американця, від імені якого нібито виступав президент-мільярдер, на егоїстичний Вашингтон, який жирує і не має наміру ділитися з рештою країни. Мовляв, результатом цього стали закриття заводів, скорочення робочих місць, зменшення можливостей отримати гідну освіту тощо. Він обіцяє, що не Вашингтон контролюватиме народ, а народ контролюватиме уряд. І так далі в такому ж дусі. Набір гасел, який має сподобатися «маленькому американцю» і створити в нього ілюзію, що оцей новий уряд під началом Трампа зробить його життя щасливим і багатим.
Чи багатіє американець думкою, яку йому вкладає в голову Трамп? Протести у Вашингтоні і низький рівень популярності Трампа свідчить про те, що не дуже.
Юрій ЛУКАНОВ, вільний журналіст, «Детектор медіа»
