Завершився опалювальний сезон і в торфозаводів Чернігівщини упала реалізація основного виду продукції – торфобрикету.
На Смолинському торфозаводі філії ДП «Чернігівторф» знайшли вихід із ситуації, налагодивши збут інших видів сировини та готової продукції. Один із них – прекрасна альтернатива газу, яка дозволяє удвічі економити на платежах. Щоправда в області поки що лише одне підприємство сьогодні використовує цей вид палива.
На Смолинському торфозаводі щодня відвантажують по 20 тонн пиловидного торфу. Це – подрібнений на мікрочастинки і висушений до необхідного відсотку вологості торф, який використовують як альтернативу газу. Економія – 100%. Зберігають та відвантажують його і біг-бегах по 500 кілограмів кожен.
«Пиловидний торф у нас закуповує приватна фірма, — каже головний інженер держпідприємства Андрій Страхов. – Наскільки мені відомо, то в області цим видом продукції користується одне підприємство – Ічнянський завод сухого молока та масла. Вони встановили спеціальні котли і за рахунок спалювання торфу значно знизили собівартість продукції. Той, хто хоче економити на дорогому газі – переходить на доступну місцеву альтернативу – торф».
З настанням вести значно посилився попит на сільськогосподарський торф. У перемішку з перегноєм його використовують в якості добрива. За цим видом продукції до Смолина щодня приїжджають вантажівки аж із Черкащини. Колись там теж було торфовидобувне підприємство, але через недолугу політику держави сьогодні підприємство збанкрутувало, тож черкащани їздять на Чернігівщину. Завдяки стійкості трудових колективів тутешні заводи все ще тримаються на плаву.
Окрім пиловидного та сільгоспторфу, завод реалізує і рослинний торф. Його закуповують приватні заготівельники і після нескладних маніпуляцій виготовляють компост для вирощування грибів.
У Смолинського торфозаводу контракт із приватною фірмою, яка щомісяця закуповує близько однієї тисячі тонн рослинного торфу. Це – перспективний вид продукції, який дозволяє підприємству сьогодні не загинути. Однак через відсутність державної стратегії, рослинний торф не переробляють на заводі, а змушені відпускати приватникам, які мають з того чималий зиск.
