Суботнього червневого вечора відбулася довгоочікувана інтелігенцією міста Чернігова прем’єра вистави «Блакитно-бузковий будинок», запропонована молодіжним театром EX LIBRIS, який діє на базі Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка.
Цей творчий колектив існує вже понад десять років і чи не кожного театрального сезону дарує поціновувачам прекрасного драму-біографію. Довженко і Леся Українка, Бетховен і Паганіні, Олександр Мурашко і… хто на цей раз?
Дозволимо цитату з драми-фантазії: «Колись давно на березi Балтiйського моря жилa одна маленька дiвчинка. Казка про неï не входила у плани лiтературних фей, тому дiвчинка виросла й написала про себе казку сама». Казку про тернистий шлях провiнцiйноï попелюшки до лiтературного Олiмпу та велике кохання, яке ïй вдалося пронести крiзь все життя. Так було створено казку для дорослих у блакитно-бузкових тонах, присвячену життю та долi великоï латвiйськоï поетеси та драматургинi Аспазiī.
Можна схарактеризувати шлях цього театрального сезону в EX LIBRIS так: вiд експерименту – до традицiï, вiд пошукiв нових екстравагантних форм – до благородноï класики театру.
Актуальна драма-фантазiя «Блакитно-бузковий будинок», створена за мотивами бiографiï латвiйськоï поетеси Аспазiī, тримається кредо, проголошеного ще великим Кобзарем: «І чужого навчайтеся, і свого не цурайтеся». Тобто на часі пізнавати символічні фігури тих націй, які морально і матеріально підтримують Україну у нелегкому випробуванні – російсько-українській війні. Латвія – одна з таких країн. А поетеса Аспазія – це талановита, незламна жiнка, яка разом зi своïм чоловiком, поетом та й полiтичним дiячем Райнicoм стали символами нацiонального спротиву Латвiī. Перед глядачами постали чотири перiоди життя та становлення непересiчноī особистостi та перетворення уродженоï Йоханни Емiлiï Лiзете на велику Аспазiю, яку в постановцi грають чотири акторки.
Народ та уряд Латвiï з перших днiв повномасштабного вторгнення зайняли чiтку й однозначну позицiю щодо пiдтримки Украïни у боротьбi зi спiльним ворогом. Краïни Балтiï так само потерпали вiд Iмперiï Зла, i зараз хиже око нацiлене на них. Тому ця вистава – жест дружби, солiдарностi та поваги до усiх латвiйцiв та латвiйок, чия допомога для нас — безцiнна.
Драматургом виступила художня керiвниця театру Ex Libris Марина Каранда. Режисерка-постановниця, Ольга Мелашенко консультувалася як з автором, так і з Євгеном Бондарем, професійним куратором театру, доки актор не був мобілізований до лав ЗСУ. Звукорежисер Анатолiй Новак застосував універсиальний синтез класики і сучасності, адже у виставі звучала музика Ремо, Паулза, багатьох інших європейців. Усе високохудожнє, окрім російської музики, дозволено було у музичному супроводі. Свiтлографом та вiдеографом була Лілія Ярмош, яка додала шарму виставі, грамотно працюючи з освітленням.
Глядачу, далекому від заглиблення у латвійську культуру, як вдалий рекламний хід, запропоновано було уявити альтернативно-історичне диво. Наприклад, весілля Лесі Українки і ... Володимира Винниченка! Так від цього припущення і стає зрозумілим такий прецедент. Два живі символи культури, освіти і незалежності Латвії були у законному шлюбі. Драматургиня дозволила собі бути дерзновенною і за листами, віршами та спогадами нафантазувала історію: як би це кохання могло відчуватися сьогодні.
У виставi «Блакитно-бузковий будинок» глядачi познайомилися з чотирма перiодами життя Аспазiï, уродженоï Йоханни Емiлiï Лiзете Розенберг, роздiленими вiдповiдно до 4-х сезонiв року. Весна – юна Йоханна, яка робить першi кроки в поезiï (виконавиця ролi – Наталя Костюк). Лiто – молода Емiлiя, журналiстка та вiдома поетка (актриса ролi Евгенiя Ребенок). Осiнь – зрiла Лiзете, визнана мисткиня (артистка Вiкторiя Похилець). Зима – лiтня Аспазiя, берегиня лiтературного спадку своего чоловiка (виконала Крicтiна Чорна). Цi чотири портрети, написанi у рiзнi роки життя видатноï жiнки, допоможуть скласти ïï цiлiсний образ.
Також родзинкою драми-фантазії стало включення віршів сучасного українського поета Макса Кривцова, який загинув цього року на полі бою, боронячи Україну. Так молодіжний аматорський театр EX LIBRIS сміливо зіставляє події 1943 року і 2024, підштовхує глядача гостріше відчувати потребу у збереженні і примноженні культури, яка надихає на перемогу.
Марина Каранда
