Про це дискутували історики на міжнародній конференції в Ніжині.
Обговорити проблему розпаду Радянського Союзу на науковому рівні зібралися історики з України (з Києва, Львова, Запоріжжя, Полтави, Херсона, Ужгорода, Сімферополя та інших міст), Польщі, Білорусії, США та Росії. Місцем проведення наукової конференції «Крах Радянської імперії: анатомія катастрофи» став Ніжинський державний університет імені М. Гоголя. Співорганізаторами її стали Білоруський державний педуніверситет імені М. Танка, Варшавський університет, Телавський державний університет ім. Я. Гогебашвілі.
Історики не обмежилися рамками десятиліття — періоду Перебудови і власне розпаду СРСР, а торкнулися подій від приходу до влади в Російській імперії більшовиків і створення Радянського Союзу до сучасності, в тому числі проблем розвитку пострадянських країн.
Конференція тривала два дні. Перший — пленарне засідання, другий — робота секцій та круглий стіл «Історія України очима сучасних російських істориків».
Пленарне засідання містило доповіді істориків. Ось деякі:
Віктор Мироненко, керівник Центру українських досліджень Інституту Європи Російської академії наук, головний редактор журналу «Сучасна Європа»: «Радянська імперія чи Російська революція?»;
Микола Дорошко, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка: «Як Росія розвалила Радянський Союз»;
Тетяна Орлова, профессор КНУ: «Причини краху радянської моделі розвитку в країнах Східної Європи»;
Олександр Бойко, професор НДПУ: «Перебудова в СРСР: уроки для сучасної України»;
Олексій Штейнле, доцент Запорізького національного університету: «Неформальна структура номенклатури УРСР (1950-ті – початок 1980-их років)»;
Валянціна Мятліцкая (Республіка Білорусь, Гомель): «Чарнобыльскі фактар нарастання пратэстнага руху на Гомельшчыне ў пач. 1990-х гг.»;
Матеуш Камьонка (Республіка Польща, Краків): «Характер и факторы трансформации экономики Украины после распада СССР и её сотрудничество с Польшей».
Першого дня історики висловили кілька нестандартних ідей. На думку Віктора Мироненка, Радянський Союз не був імперією, адже в нього не існувало поділу на метрополію, яка поглинала всі ресурси, і на колонії, які ці ресурси віддавали (порівняння — Великобританія, яка була метрополією, і її колонії в Америці, Азії тощо).
Юрій Латиш зазначив, що дивним був не розпад Радянського Союзу, а те, що він так довго існував.
Круглий стіл був присвячений проблемі оцінки історії України російськими істориками. Від їх імені говорив Віктор Мироненко.
Про Віктора Івановича Мироненка варто сказати окремо. Народився він у Чернігові 1953 року, навчався в Ніжинському, а потім у Чернігівському педагогічних інститутах, після служби в армії почав свою політичну кар’єру. Був депутатом і членом Президії Верховної Ради СРСР, очолював ЦК ВЛКСМ, тобто комсомол Радянського Союзу Він був і є соратником і другом Михайла Горбачова, тобто на власні очі бачив, як припиняв існування Радянський Союз, був безпосереднім учасником багатьох подій того часу.
Про ставлення росіян, навіть істориків, до України яскраво свідчить історія Віктора Мироненка про те, як він потрапив до Інституту Європи Російської академії наук. Коли його запитали, яку тему буде досліджувати, Віктор Іванович відповів, що історію України. І відразу почув у відповідь: «Так ми ж вивчаємо Європу!»
За словами Віктора Івановича, абсолютна більшість росіян ніколи не були в Україні, не знають про неї майже нічого і вважають, що вона нічим від Росії не відрізняється. Величезний вплив на їхню свідомість має телебачення.
Цікава точка зору В. Мироненка стосовно сучасного конфлікту між Росією та Україною. На його погляд, і Крим, і Донбас — це втрачені території. Жоден російський уряд, навіть найдемократичніший, не зможе сказати своєму народу: «Це була помилка, ми повертаємо ці території». Повномасштабна війна навряд чи розв’яже проблему. І навіть якщо якимось дивом ці території Україна поверне, їх відбудова потребуватиме таких фінансових витрат, що завалить економіку всієї України за кілька місяців.
А в анексії Криму та війні, за словами Мироненка, винні, перш за все, керівники України. Про проросійські настрої на цих територіях знали всі, знали давно, але за 25 років нічого не робили. Жоден президент, жоден уряд не намагався схилити політичну орієнтацію цих людей на бік Києва. Цим, звичайно ж, скористалася Росія, яка після Помаранчевої революції 2004 року всерйоз стривожилася. Наслідки недалекоглядності наших політиків ми бачимо нині.
Конференція завершилася. Радянського Союзу вже давно нема, як нема і стабільності в пострадянських країнах. Роботи в учених і політологів, які працюють над темами, пов’язаними з СРСР і пострадянським простором, найближчим часом лише додаватиметься.
Олександр МАЛАШ, Фото автора
