Побачили світ дуже ошатні книжки Олексія Максимовича Дмитренка, Шевченківського лауреата, життя і творчість якого тісно пов’язані з рідною Чернігівщиною.
У молоді літа майбутній видатний український письменник мешкав і працював на Придесенні – був робітником та бригадиром бригади штампувальників Прилуцької взуттєвої фабрики № 19, за успішну роботу був занесений на обласну Дошку Пошани. А здобувши визнання, цей привітний і чуйний добродій багато разів приїздив на Чернігівщину, любив спілкуватися зі своїми читачами.
Пам’ятаю його зворушливий творчий вечір у музеї М. Коцюбинського, гарно організований онуком класика – тодішнім директором музею Юлієм Романовичем Коцюбинським. Тоді йшла мова про дуже сміливу та правдиву художньо-документальну повість Олексія Дмитренка «Аист» (у доповненому перекладі – «Аист: Сильніший від смерті») про мужнього офіцера та поета Олександра Стовбу, який героїчно загинув в Афганістані. Ця книжка важко йшла до читача, долаючи мури-заборони підступної радянської цензури, але, тільки-но вийшовши з друку, отримала, справді, гучний резонанс, і саме за цю неординарну повість Олексій Максимович відзначений Шевченківською премією.
Найбільш плідний період у житті й творчості Олексія Дмитренка – роки праці у Державному видавництві художньої літератури «Дніпро», флагмані українського книгодрукування. Цілих 18 років поспіль Олексій Максимович очолював редакцію «Романи й повісті». Робота над рукописами провідних письменників (Олеся Гончара, Павла Загребельного, Михайла Стельмаха, Євгена Гуцала, Анатолія Дімарова…), безперечно, зміцнила його погляди на художнє слово, утвердила самобутність власного письма. Разом із товаришем – письменником і науковцем Миколою Шудрею він мандрує дорогами Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Григорія та Григора Тютюнників… У співавторстві народжується прекрасна повість-пошук про родовід Тараса Шевченка – «Верховіть черещатого дуба».
Людина народжується для життя, а значить, під Божими небесами вона причетна до всього й відповідальна за все. Гостропроблемні сповіді Олексія Дмитренка, яких набирається на цілі томи, друкуються в часописах «Київ», «Вітчизна», «Україна», «Пам'ять століть», в газеті «Літературна Україна». Особливо глибоко й гостро порушує письменник проблеми рідної культури, захисту славних імен, що стали гордістю нації.
Письменник відійшов у вічність, але залишається незабутнім. Одна за однією виходять блискуче видані й перевидані його книжки: «Де береться Дніпро…» (про проблеми екології), «Земля небесна» (роман-есе «Земля небесна, або Дух у самому тобі», повісті «Хижа кров», «Стежка на обриві», «Політ без приземлення», оповідання, есеї), «Шорстка моя отава зацвіла» (поезії різних років, до речі, надруковані тут уперше), роман-пошук «Долина смерті» – це панорамне художньо-філософське осмислення проблем війни. Засобами високої літературної довершеності автор показує, як у лабетах тотального збройного конфлікту, що заволік у своє вирування кожну родину, виявилися зразки людяності, патріотизму, мужності, сміливості, терпіння, любові, взаємовиручки, відданості та інших визначальних якостей, котрі роблять людину ЛЮДИНОЮ. Це – надзвичайно актуально й зараз, коли на сході України триває жахлива війна і гинуть люди.
Усі ці книжки є в нашій бібліотеці, тож запрошуємо небайдужих читачів до серйозного і вдумливого читання прози світового рівня з-під пера патріота незалежної України, яскравого, цікавого та глибокого письменника – Олексія Максимовича Дмитренка.
Світлана БРАГІНЕЦЬ,
зав. відділом чернігівської бібліотеки ім. М. Коцюбинського
