Покликання. Beauty-педагог, або Історія успіху однієї вчительки
Її мрія почала здійснюватися ще задовго до того, як вона наважилася на перші кроки... Вона думала, що заробляє кошти на навчання для доньки, а мрія «стояла» зовсім поряд і «підштовхувала» її до кардинальних змін у житті. Вона довго не наважувалася озвучити її, бо пливла за течією, як і більшість жінок. Дім, родина, робота...
Вона вчитель, а про що мріють освітяни? Про трохи більшу зарплатню, слухняних учнів, легкі будні і наближення вихідних... Вона мама, а чого найбільше прагнуть мами? Щоб їхні діти були здоровими, щасливими, успішними... Вона дружина, тож має варити смачний борщ, дбати про чистоту в оселі... І вона робить це все, бо так треба... А коли ж настане час для омріяного «хочу»? Та ніколи, доки ви самі не наважитеся на зміни у своєму житті...
Наша героїня Інна Пенська наважилася. І жодного разу не пошкодувала. У неї, як і раніше, є дім, родина, робота... А ще є мета, до якої вона щодня наближається. Вона не побоялася здійснити свою мрію, хоч мало хто в неї вірив...
Від медика до вчителя
Після закінчення школи Інна обрала медичний фах у столичному училищі. Опісля працювала у місцевій лікарні свого рідного селища Козелець на Чернігівщині. Вийшла заміж. Невдовзі на світ з’явилася донечка Віка. Попри щастя батьківства, шлюб молодого подружжя тривав недовго. Після розлучення жінка вирішила не ставити на собі хрест, а навпаки – піти вчитися далі. Підтримали батьки.
Вступила до педагогічного університету на спеціальність «біологія». Ця освіта в майбутньому дозволила б Інні працювати лаборантом, але натомість привела до школи. Так козельчанка стала педагогом-організатором у селищній гімназії. На той час у неї вже був коханий чоловік і друга донька.
«Роботі я віддавалася цілком і повністю, займалася самоосвітою. Лягала о третій ночі і вставала о шостій. Читала, аналізувала, зубрила, – пригадує моя співбесідниця. – Вже за рік стала заступником директора з виховної роботи. Ця посада дала мені крила. Я із задоволенням організовувала масові заходи, заохочувала учнів, прагнула стати для них не лише гарним вчителем, а насамперед другом. Іноді від напруженого ритму опускалися крила, але я не могла показати, що здаюся. Я ж вчитель!».
У такі хвилини пані Інна тримала руку на клавіші «перезавантаження» і йшла далі. Та настав час старшій доньці Вікторії вступати у ВНЗ, і постала нагальна потреба у грошах. Заробітної плати мами-вчителя і тата-таксиста не вистачало.
«Я закінчила курси з нарощування вій. Почала цим займатися вдома. Спочатку мені було соромно, – зізнається наша героїня. – Мене виховували так, що статус – перш за все. Батьки тішилися, що їхня донька – педагог, має посаду у навчальному закладі. А тут я – обслуга... Мама була проти, мовляв, і там втрачу, і тут нічого не досягну... Було важко, але я розуміла, що мої діти мають отримати освіту, влаштуватися в житті. І я як мама повинна їх підтримати. Шкільної зарплатні на це б не вистачило...».
Не треба чекати свята, щоб бути красивою
Мешкаючи у селищі, Інна завжди знаходила час, аби вирватися до Чернігова чи Києва і там, як вона каже, «підмарафетитися». Та одна така поїздка змогла не лише додати шарму нашій героїні, а надихнула її відкрити власну справу. Тим самим – зробити для жителів Козельця подарунок.
«Я дізналася, що в Острі відкрилася «Vip Studio» Тетяни Андрієвської. Це відомий стиліст-перукар. Народилася вона саме в Острі, але виїхала в Київ. У неї успішний бізнес у сфері краси. Я вирішила зробити там зачіску. Коли поверталася додому, мовчала всю дорогу. Мене переповнювало почуття радості, що існують такі місця, де ти не лише робиш звичну стрижку чи фарбуєш волосся, а й отримуєш приємні емоції від роботи справжніх фахівців своєї справи. І я зрозуміла, що це не обслуговуючий персонал, а насамперед спеціалісти, які допомагають нам бути ще більш привабливими».
Правдами і неправдами Інна знайшла номер телефону бізнес-вумен Андрієвської і запропонувала співпрацю. Телефонна розмова виявилася вдалою.
«Ми «народжувалися» шість місяців: пошук персоналу, приміщення, тяганина з податковою... Більше того, я не припинила викладати в гімназії, але пішла з посади заступника. Пішла на піку своєї діяльності. Іноді саме так треба робити. Бо далі починається вигорання. Остання моя перемога – срібна медаль на Міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти – 2017». Там було понад три тисячі учасників з різних куточків України, – пригадує Інна Володимирівна. – Багато в чому мені допомагала директор гімназії Людмила Павленко. Вона робить колосальну роботу на благо навчального закладу. Нагород стільки, що мало хто може похизуватися такими здобутками. Не кожен столичний розпіарений заклад... Але я дуже вдячна Людмилі Іванівні, що вона мене відпустила. Хоча знаю, що не хотіла, бо ми завжди вдало працювали в тандемі. У нас спільні погляди. Як кажуть, дивимося в один бік».
Далі було феєричне відкриття студії-краси. До Козельця завітали креативний директор, власниця мережі салонів «Vip Studio» Тетяна Андрієвська, відома теле- , радіоведуча Вікторія Зубрейчук, інші поважні гості.
«Я раділа, як дитина. Моя мрія здійснилася! В моєму рідному селищі з’явилося місце, де кожен клієнт може отримати всі необхідні послуги краси в одному місці, де тебе радо зустрінуть, проконсультують, де завжди всі усміхнені, пригощають кавою. І не треба чекати свята, щоб бути красивою, – посміхається моя співбесідниця. – Тим паче не треба чекати, доки твоя мрія здійсниться, треба наполегливо працювати, щоб це сталося! Ще одне моє правило: якщо хочеш досягти високого рівня, не бійся працювати пліч-о-пліч із сильнішими за себе майстрами, не соромся запитати поради. Тетяна Андрієвська неодноразово запрошувала нас до себе в студію у Бровари. Обмін досвідом – ось, що дуже важливо чи не у кожній професії. Серед постійних клієнтів пані Тетяни дуже багато відомих людей. Наприклад, телеведуча Світлана Вольнова. Ми допомагали робити їй зачіску. Потім вона проводила для нас тренінг. Я щаслива від того, що я розвиваюся, що не сиджу на одному місці. Так, мені катастрофічно не вистачає часу. Шкода, що в добі 24 години, а не 48 (сміється, – Авт.)».
Попри свою зайнятість у сфері краси Інна Володимирівна лишилася вчителем біології та охорони здоров’я. Щоранку вона поспішає до своїх учнів, які її дуже люблять. Бо жінка завжди привітна, усміхнена, радіє життю.
«Гімназія для мене – це мій другий дім. Ніщо так не надихає, як діти. Мої вже дорослі. Старша Віка нині працює в Національній асоціації адвокатів України, молодша Аліна – старшокласниця, стоїть перед вибором, який фах обрати. Я вдячна своїм дівчатам, що вони завжди підтримують мене і мої починання. Доньки були, є і будуть моїм вічним двигуном», – наголосила Інна Володимирівна.
...Голосно лунає дзвоник, пані вчителька поспішає на урок. Учні одразу помічають нову зачіску стильного педагога і незмінний щоденний атрибут – усмішку. Гарний настрій – важлива складова кожного уроку, переконана наша героїня. Своїм виглядом вона ще раз доводить, що краса вимагає не жертв, а роботи...
Сніжана БОЖОК, фото автора та з архіву героїні
