Олексій, псевдо «Тихий»: «Став на захист України, щоб діти тільки у тирі бачили зброю».
Все своє життя він прожив у Чернігові. Мав невеликий успішний бізнес — свою СТО. До вторгнення росіян Олексій був не придатний по здоров'ю до військової служби, навіть з автомату не стріляв.
— Та й взагалі, у нашому підрозділі ТРО дуже мало кадрових військових. Але зараз, під час війни, це не має значення. Я просто не міг сидіти вдома, коли діти у підвалах страждають від обстрілів, — висловлює свою думку «Тихий».
Боєць розповідає як ще напередодні війни вже відчував якусь напругу.
— А тому завчасно заправив автомобіль, купив деякий запас медикаментів, — пригадує чернігівець.— Але я не думав, що в мій будинок прилетить ворожий снаряд... Знайшов час і вивіз сім'ю з міста. Тоді вже наші хлопці на блокпостах попереджали, що більшість доріг прострілюються і там можуть зустрітися вороги.
До дій російських окупантів в Олексія особливе ставлення:
— Мене вразила жорстокість окупантів, їх готовність вбивати всіх, навіть цивільне населення. Зрозуміло, що пропаганда путінського режиму їм промила мізки. Вони ніби зомбі, які виконують накази «вождя». Розуміючи, хто наші вороги, я не міг дати їм зруйнувати моє улюблене місто.
Українці — герої! У цьому воїн особисто переконався!
— Наші лікарі-чернігівці по декілька діб не спали, не виходили з лікарень, — ділиться враженнями Олексій. — Всі свої сили поклали на допомогу пораненим. А наші комунальники! Я був вражений від того, наскільки вони старалися забезпечити функціонування комунікацій міста прямо під час бойових дій. Ми з побратимами намагалися також якомога більше підтримати цивільних, під час обстрілів допомагали знаходити їм укриття, і далі бігли під вогнем «затаскувати» людей до бомбосховищ. Частину свого раціону ми з хлопцями роздавали дітям по підвалах. Мої рідні були у безпечному місці, тому на той момент люди, які ховалися у підвалах, були і моєю сім'єю.
Українська нація — це велика родина. Хай ворог втямить собі, що коли ми єдині — ми непереможні! 
