Сім мільйонів гривень, які сьогодні конче необхідні Смолинському торфозаводу – це крапля в морі для Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Втім, саме ці сім мільйонів вдихнуть нове життя в легені заводу, дадуть можливість закупити техніку, поставити новий прес, а головне – дадуть людям надію на майбутнє.
Саме так вважає керівництво «Смолинського торфозаводу» філії ДП «Чернігівторф».
Численні борги попередників, які доводили підприємство до банкрутства, застаріле обладнання, що постійно ламається і створює проблеми із замовниками продукції, відсутність належної кількості техніки ставить під сумнів стабільність роботи підприємства. Смолинський тофозавод потребує державної підтримки, якою він був обділений за всі роки незалежності України.
«За всі роки незалежності в прерогативі профільного міністерства були виключно вугільні шахти, а на торфозаводи ніхто не звертав уваги, - обурюється голова первинної профспілки державного підприємства «Чернігівторф» Андрій Страхов. – За 25 років Смолинський торфозавод не отримав від держави ні копійки!».
Численні листи та звернення на адресу вищих органів влади не дали бажаного результату.
Підтримати заводчан взявся депутат Чернігівської обласної ради Дмитро Блауш.
«Три роки тому, ще не будучи депутатом Чернігівської обласної ради, я включився в боротьбу за збереження у власності держави найновішого в Україні торфозаводу – Смолинського, - каже обранець. – Разом із заводчанаминам вдалося зберегти підприємство, вирвавши його з лап псевдо інвесторів. Потім були роки становлення підприємства, повернення йому статусу філії, зміни керівництва, - продовжує Дмитро Блауш. – Нині кількість працівників заводу зросла більше, ніж удвічі – із 40 до 90, заводчани отримують доволі пристойні заробітні плати, а під стінами підприємства – постійні черги за торфобрикетом».
Представник Чернігівської обласної ради панує звернутися до своїх парламентських колег аби ті відгукнулися і допомогли заводу.
«Смолинське родовище є найперспективнішим торфородовищем в Україні, — каже він. – Я твердо переконаний, що ми мусимо вберегти це підприємство як стратегічне».
