Відгук. Побачила світ нова книжка «Кому як?..» письменника з Чернігівщини Михайла Сушка. Автор цієї напрочуд дотепної збірки – справді гуморист за характером. Я б навіть сказав, гуморист від Бога, але не знаю, наскільки наш Всевишній має почуття гумору… Сміх добродія Сушка, попри поважний вік, яскраво молодечий, а його колоритні персонажі – буквально вихоплені з нашого повсякденного життя. Це – не літературщина, коли автор вимучує тексти, складає їх, наче якісь кросворди – штучно й зазвичай недоладно.
Творча палітра автора – від усмішки до фейлетону, як і його життєвий шлях – від піонера до… функціонера-високопосадовця. Так, свого часу цей добродій щодня вирішував важливі державні справи, а на дозвіллі, для душі, займався улюбленими гуморесками – читав їх близьким, друзям, сусідам, аж доки дійшло до газетних публікацій і справжніх книжок, які вийшли досить таки солідними накладами. Ось такий парадокс – все життя чиновника Сушка було насичене творчістю! І, Богу дякувати, приходить до нього натхнення й зараз, вже у поважному віці.
Таки не помилися Станіслав Реп’ях у своїх рецензіях на перші книжки Михайла Сушка, коли говорив, що запас життєвого матеріалу у цього автора – практично невичерпний. А наш знаменитий Леонід Горлач відзначив, що Всевишній подарував Михайлові Федоровичу іскру таланту і… багато не використаної творчої енергії.
Чергове збірка «Кому як?» – це намагання автора привернути увагу засобами «естетично-низького» жанру, як його завжди вважали в літературі (хоч я так не думаю) до негативних явищ на переломі формацій, які шкодять нам рухатися до процвітання нації.
Добродушне підсміювання – в його гуморесках, войовниче і кусюче – в фейлетонах, іронічне – в байках та пародіях, – популярне серед багатьох читачів, зокрема і газети «Деснянська правда», де ми не раз друкували на шпальтах щотижневика твори свого багатолітнього передплатника Михайла Сушка. Деякі його особливо дошкульні та сатиричні фейлетони приправлені навіть не перцем, а дьогтем, сповнені небайдужого сарказму, але у чуйного, небайдужого автора завжди, неодмінно перемагає віра в те, що добро, попри все, здолає лабети зла, неправду, лицемірство, бюрократизм, і справедливість торжествуватиме!
За цим проглядає передусім людина, щиро закохана в наш неповторний, прекрасний, не зважаючи ні на що, світ, перейнята прагненням зробити його кращим, щасливішим.
Його вміння цілими годинами (!) заворожувати сміхом слухачів, будучи дуже серйозним, – риса, притаманна справжнім гумористам. Як на мене, автору дещо бракує вишколу професійного журналіста і письменника, але в цілому його не підпудрене слово світиться народним гумором, пронизане народним духом.
Сергій Дзюба
