Однокамерник сліпого кобзаря отець Кость Данилевський переповідав слова очевидців про катування: «Прив’язали за руки й ноги і розтягали на боки, до стіни вірьовками чіпляючи за гаки. Нило змучене худорляве тіло, тріщали кости. Кобзар божевільно кричав, падав у нестяму».
7 липня 1878 року в селі Мурафа на Харківщині народився Іван Йович Кучугура-Кучеренко, кобзар, громадський діяч.
У дитинстві втратив зір, перехворівши на віспу. Навчався кобзарському ремеслу в Степана Бідила та Павла Гащенка. Великий вплив на кобзаря мав Гнат Хоткевич. Як згадував останній: «Я не вчив його спеціально мого виконання, але він часто чув, як я граю, і як людина здібна, переймав самостійно».
Самостійно робив бандури. Два роки викладав бандурницькі студії в Київській музично-драматичній школі (1908—1910).
Брав участь у шевченківських вечорах у Москві, Петербурзі, Варшаві. Виступав на могилі Тараса Шевченка в Каневі. Автор пісні «На високій дуже кручі», присвяченій поету.
Високого зросту, з вродливим обличчям і пишними вусами. Віртуозно грав на бандурі і мав гарний баритоновий голос. Його репертуар налічував близько 300 пісень. Славився майстерним виконанням дум «Олексій Попович», «Плач невільників на турецькій каторзі», «Хмельницький та Барабаш», «Смерть Хмельницького та обрання нового гетьмана», «Федір безродний, бездольний» та інших. Серед учнів кобзаря – Федір Глушко, Василь Ємець, Андрій Гемба.
Народний артист УНР (1919) і УРСР (1925).
Радянська влада спершу ставилася поблажливо. Однак на початку 1930-х почалися репресії: заборонено концертну діяльність, відібрано звання народного артиста.
У 1937-му заарештований за «участь у контрреволюційній організації». Його однокамерник отець Кость Данилевський переповідав слова очевидців про катування: «Прив’язали за руки й ноги і розтягали на боки, до стіни вірьовками чіпляючи за гаки. Нило змучене худорляве тіло, тріщали кости. Кобзар божевільно кричав, падав у нестяму».
Страчений 24 листопада 1937-го в Харкові. Похований у братській могилі на Польському меморіальному цвинтарі.
Аби приховати правду, влада поширювала чутки, нібито кобзаря було лише заслано, а стратили його німці в 1942-му.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
На фото pinterest.com: Іван Кучугура-Кучеренко
