У соцмережі Фейсбук розгорнулася справжнісінька «холодна війна» між прибічниками декомунізації і тими хто проти цього процесу.

Наводимо витяг із статті просвітянки, чернігівки Ольги Кулай з коментарем відомого журналіста, теж члена ВО «Просвіта» Сергія Павленка.

Зазначимо, що Ольга Кулай досить різко критикує діяльність екс-редактора Всеукраїнської газети «Сіверщина» Василя Чепурного за його проукраїнську, на наш погляд, позицію і, зокрема, щодо питань, які охоплюються декомунізацією.

***

Ольга Кулай: Відповідь «головному декомунізатору» Чернігова (редакція вимушена вилучити окремі фрагмети, де йдеться про роздуми, що мають особистісний характер)

У нас в Чернігові декомунізація йде де розумно, а де – з усім більшовицьким фанатизмом і ненавистю.
Велика біда України від таких «патріотів», що прикладають чимало зусиль, щоб таку потрібну справу, як декомунізація, робити комуністичними методами. Не запитавши в людей, не заглиблюючись в історію, не цінуючи пам'ятки архітектури і мистецтва, не вивчаючи досвід цивілізованих країн…

Більшовики руйнували, забороняли, знищували під червоним прапором, тепер ви робите те саме, тільки під синьо-жовтим. Невже не навчив досвід, що принцип «разрушим до основанья, а затем…» не дав нічого доброго, і мрія «мы наш, мы новый мир построим» не здійснилася?
Скажіть, чому істукани Леніна простояли в наших містах і селах після 1991 року більше 23-х років, і їх довелось демонтувати такими варварськими методами, як це було в Києві (та й в інших містах)? Бо після здобуття Україною незалежності Ви і Вам подібні отримали державні посади і стали «любити» Україну професійно.

Треба було триматися за своє крісло і робити кар'єру, а це значить «не перечить» начальству.
Є рознарядка говорити про Голодомор, аж доки народ почне плюватися на таку тяжку і важливу тему, яка торкнулася майже кожної родини, – будемо говорити до мозолів на трудових язиках. Нема рознарядки на декомунізацію – нічого не будемо робити, нехай Ленін стоїть.

Ви – чиновники при владі, (або діячі біля неї) що зробили за 25 років, щоб телебачення не пропагувало аморальність, тупість, примітив, а ще мову і цінності сусідньої держави? Щоб в Україні можна було купити україномовний діловий журнал? Щоб в книгарнях була хоча б половина книжок українською мовою? (При СРСР їх був більший відсоток, ніж в незалежній Україні.) І не про оракулів чи улюблені пози в сексі, а розумних книг, про які ненависний Вам Горький сказав: «Всем лучшим во мне я обязан книгам».
Що Ви зробили, щоб Україна не стала смітником, що губить здоров'я нації і ганьбить нас на весь світ? Багато толок з прибирання сміття організували? Чи таки натиснули на мерів міст, щоб припинили вимагати відкати від інвесторів і збудували нарешті сміттєпереробний завод?
Що Ви робили патріотичного, крім носіння вишиванки, користування українською мовою і співання Гімну?  Мовчали. А нація деградувала…

А зараз осміліли, можна руйнувати все, що заманеться. І все – під гаслами декомунізації…
Ви робите все, щоб відвернути людей від національної ідеї, бо правду кажуть поляки: «цо забардзо, то нє здраво».
При цьому вважаєте народ бидлом, що не має права на власну думку. Я читала Вашу відповідь на прохання жителів вулиці, яку назвали Яцівською, перейменувати її на Привітну, бо Яцівська в них асоціюється з кладовищем (в більшості чернігівців – теж). Ви сказали, що в них нема шансів добитися, щоб їхня думка була врахована, бо ж історична назва – понад усе. (А як є історичні назви принизливі чи непристойні, їх теж треба повернути?) Це повна зневага до народу країни, патріотом якої Ви себе називаєте.
Українці саме проти цього в 2013 році вийшли на Майдан, а дехто і своє життя поклав, щоб влада поважала думку народу. І щоб за його податки обслуговувала народ, а не вважала його бидлом.
Я й члени моєї родини чимало подорожували по країнах ЄС, і знаємо, як там цінують думку громади при прийнятті будь-яких рішень. В швейцарському селі криницю нову не викопають без референдуму. А у Франції навіть на гірських стежках на кожній лавці, на кожному баку для сміття написано, що це власність комуни Шамоні чи комуни Валорсина. І не бояться слова комуна (communa), бо воно означає «громада».
А в нас, мабуть, скоро й слово «комунальний» заборонять.
В Цюриху й зараз висить меморіальна табличка з написом про те, що там в таких-то роках жив фюрер російської революції Ленін. Кого-кого, а швейцарців важко звинуватити в любові до комуністів.

Почитайте, як іспанці в одній могилі поховали учасників битви. Всіх, хто загинув, тобто, ворогів в одній могилі , і написали честь і славу всім жертвам своїх ідеалів. Так це – цивілізований народ. Вони й про вісімсотсотлітню окупацію маврами зберігають пам'ять, бо саме маври (мусульмани) принесли на Іберійський півострів цивілізацію. Обов'язково вказують, що таку-то фортецю, водогін чи паперову фабрику збудували маври. Що маври навчили їх вирощувати різні овочі і фрукти, провели зрошення, дороги…
При цьому дуже помпезно святкують День перемоги християн над маврами.
Люди пам’ятають свою історію, і славні її сторінки, і ганебні. І вчаться на своїх і чужих помилках. І досягли значно більшого, ніж ми, і за рівнем демократії, і за дотриманням прав людини, і за рівнем захищеності, і за матеріальним.

Ви були (чи й зараз є?) радником з питань декомунізації в Чернігові. На цій посаді, на мій погляд, зробили більше шкоди Україні, ніж користі. Бо завдяки таким діям все більше тих, хто на початку був за Україну, починає говорити: «Та, ці такі ж ідіоти, як і ті, що були, нічого не змінилося.»
У Вас є якась зацікавленість в зниженні градусу патріотизму?

Радикальний націоналізм, коли «є тільки моє, українське, іншого й знати не хочу» в Україні не популярний. Доказ цього – відсоток «Свободи» і «Правого сектору» у Верховній Раді. Європі такий націоналізм теж не подобається, і не лише полякам…

Пройдіть вулицями міста і запитайте в перехожих, чи знають вони, хто такий В. Костарчук, і чому вулицю Правди назвали його іменем. (Саме Правди, без лапок, тобто, не про комуністичну газету «Правда» йшлося. Мабуть, брехня зараз більше у фаворі, а правда очі коле, треба перейменувати).
Поясніть тим, хто не знає, що він був викладачем в інституті, але робив «величезну» справу – керував обласним осередком КУНу (Конгресу українських націоналістів), розкажіть, що доброго він зробив для Чернігова і України. І послухайте реакцію.
(Краще б назвали якусь вулицю на честь його дружини, Раїси Решетнюк, та хоч щось конкретне робила для відродження українських традицій в Чернігові.)
І таких «видатних діячів», яких ніхто, крім вузького кола, не знає — цілий список.

Але нема в нас вулиць, названих іменами уродженців Чернігівщини, яких знає весь світ – Марка Бернеса, Анатолія Рибакова (твори якого перекладені на 52 мови, і написав він не лише «Кортик», а й «35-й и другие годы», «Дети Арбата»…), імені архітектора А. Карнабеда і багатьох інших. Чому? – Бо не брали участь у національно-визвольній боротьбі? Або, не приведи господи, хтось з них був євреєм, а не чистокровним українцем?

Вже й бібліотеку ім.В. Короленка якась «ініціативна група» − чомусь вона в мене з Вами асоціюється – (авторка звертається до Василя Чепурного. – Ред.) хоче перейменувати в ім. Софії Русової. Що вже такого антиукраїнського зробив письменник зі світовим ім'ям, який страждав від царського режиму, але й більшовицький переворот не сприйняв, тому страждав і від нової влади? І хіба співвимірні ці постаті? Є вулиця Софії Русової. Цього замало?

Що поганого для України зробили папанінці? Ті «перейменувачі» хоч читали «Жизнь на льдине» Папаніна? І чи здатні самі на подібний подвиг для науки?
Був комуністом? А чи багато з видатних людей тоді не були комуністами? Та навіть на маленьку керівну посаду безпартійний претендувати не міг. Ах, Папанін був переконаним комуністом, і в книзі кілька разів згадує про те, що ця експедиція стала можливою лише «благодаря родной партии». А читали його біографію? В дитинстві він з сім'єю жив під мостом (дві опори були стінами, ще дві стіни добудували самі) в страшних злиднях. І як йому було не воювати за радянську владу, яка потім дала йому можливість вивчитись і зробити кар'єру?

Давайте, тоді й Тичину геть! Бо був не рядовим комуністом, а депутатом і головою Верховної Ради УРСР, був Міністром освіти при Сталіні, лауреат Сталінської премії, писав «збільшовиченої ери піонери, піонери, Партія веде, Партія веде» і ще мав багацько подібних «гріхів». Та й не тільки він.

Чому не можна простити М.Щорсу, юнаку, що воював за свої ідеали про звільнення людства і загинув у 24 роки (не виключено, що від кулі «своїх», коли почав розчаровуватись), або М. Островському, по-справжньому мужній людині і автору роману «Як гартувалась сталь», що став відомим у всьому світі?

Але чому тоді можна простити Андрію Кузьменко (Скрябіну), що проїхав по всій Україні з агітаційним туром за Януковича? Скільки українців загинуло, коли в результаті його діяльності Янукович прийшов до влади? А тепер роблять з «Кузьми» ікону. Бо сміливо говорив потім, після Революції Гідності, те, що думає про нову владу? Так нас, таких, мільйони.
Героїчно загинув?  Як звичайний мажор, для яких правила не писані, значно перевищив швидкість, вбив себе і скалічив двох жінок. (Про них хтось згадує?)
Вніс величезний внесок в українську культуру? Я одного разу послухала на площі його пісню типу «ти мені не дала» і пішла з такого концерту. А скільки мату в піснях? Є цілий цикл, де вже в заголовках по одному, а то й по два матюки. Це тепер називається рідною українською культурою?
А в Івано-Франківську вже дійшли до того, що хочуть перейменувати (або вже перейменували) вул. П.Чайковського на вул. Андрія Кузьменка. Ці «перейменувачі» хоч знають масштаб того внеску в світову культуру, який зробив Чайковський? (до речі, з козацького роду Чайки). А що поганого він зробив Україні? Чи лише за принципом «до основанья»?

Можна зрозуміти перейменування вулиць, названих іменами радянських політичних діячів: Петровського, Кірова, Орджонікідзе, Подвойського…
Але письменники – зовсім інша справа. Так, всі хто жив в СРСР, підтримували владу. Хто не підтримував, − або емігрував, або був владою знищений. Решта всі не були дисидентами. Тому, якщо «декомунізувати» вулиці Гончарова (незрозуміло, чому, він жив в 1812—1891р.р.) чи Горького, то й Чернишевського, і Рильського, і Гончара – геть. Заодно б і Пушкіна.

Письменник цінується за його твори. Проходять роки і століття, і мало хто знає, хорошою чи поганою людиною був геніальний письменник. І які в нього були політичні погляди . Читають його книги.
Норвезького письменника Кнута Гамсуна після Другої світової війни судили за колабораціонізм, бо він підтримав Гітлера, але не засудили, зваживши на його поважний вік і нобелівське лауреатство. І досі ми маємо змогу читати його романи. І вони є в українських бібліотеках. І це – справжня література.
.
На Гітлера працювали й Адді Дасснер, і Х'юго Босс. Тому, давайте, заборонимо бренди Adidas і Hugo Boss. Нехай світ з нас іще посміється.

Радянські історики спотворювали історію, зараз інші роблять те саме. В'ятрович (Інститут національної пам'яті) монополізував право на правду. І справжні історики, патріоти, вже й побоюються публічно висловлювати свою думку, бо не хочеться конфліктувати з ним.

Тому, пане Василю, патріотизм не в балачках і не в руйнуванні, бо, як кажуть в народі, «ломать – не строїть». Патріотизм – в роботі. Я не була на державних посадах, я сама в 90-і роки створила собі робоче місце, платила податки, щоб держава утримувала таких, як Ви.
З 2015 року кожним «підвищенням» пенсій моя все більше відстає від мінімальної, зараз вона — 1028 грн. (мінімальна -1130грн.). І я не бігаю на мітинги кричати, щоб знизили тарифи чи підвищили пенсію. Я беру участь у інформаційній війні – веду свій блог. І хоч він, в основному, про подорожі, але розумна людина, читаючи мої фотозвіти, може багато чого побачити і явно, і між рядків.
Є пости й на суто політичну тематику. Десь 70-80% моїх публікацій російською мовою, бо читають мене і в Чехії, і в Ізраїлі, і в США, і в Данії, і в Росії, і в Німеччині… (а англійську знаю погано). Я за це не отримую ні копійки, але розумію, що я – крапля в океані, а крапля камінь точить. Ось один з них , написаний в січні 2015 р. «Ответ российскому аноніму» http://olga-kulaj.livejournal.com/55020.html
А ви, синьо-жовті більшовики, отримуючи зарплати, не спромоглись навіть пам'ятник Леніну в 90-і роки демонтувати.
І досі не зрозуміли, що народ, який не хоче знати своєї історії, який зневажає своїх батьків, не має майбутнього. Він приречений повторювати помилки і злочини минулого.

***

Сергій Павленко: «Звинувачувати Чепурного у більшовизмі, це все одно, що картати Левка Лук'яненка за те, що він не зробив Україну такою, за яку боровся»

Пані Ольго, спростовувати вашу статтю дуже важко — це треба десь день присвятити всім моментам... Ось, наприклад, ви обурюєтеся про нову назву вулиці Костарчука. А вона ж так названа у честь ректора педуніверситету, доктора наук! Я член комісії з перейменування. Знаю, що В.Чепурний запропонував назвати лише дві(!) вулиці- іменем письменників В.Дрозда і Є.Гуцала. Це погано? Він різко виступив проти назви вулиці Кузьменка, який справді ніякого відношення до Чернігова не має... І до його міркувань прислухалися. Більшість нових і повернутих старих назв — це робота істориків Олексанра Коваленка та Сергія Лепявка. З'явилися вулиці Мазепи, Чорновола, РОмана Бжеського. Незабаром буде і Карнабіда. А ви плачетесь над Щорсом, який нищив самостійну Україну. Так, це молода людина, трагічна, ми ж нічого не маємо. Але це не значить, що ми повинні жити на вулицях людей, які боролися проти України ... Взагалі, це все одно, що жити на вулиці Мотороли, який сьогодні «героїчно» воює проти України, але згодом, можливо, скаже, що став жертвою путінської пропаганди...
Взагалі, В.Чепурний справді має багато помилок. Він різкий у судженнях і т.п. Та звинувачувати його у більшовизмі, це все одно, що картати Л.Лук'яненка за те, що він не зробив Україну такою, за яку боровся. Я шаную Василя Федоровича за те, що він і у ті часи, і зараз бореться за розширення українського простору на Чернігівщині. А те, що він не чарівник і не може задовольнити всі свої та чужі бажання, це гіркотно. Хіба Чепурний винний, що чиновництво майже не спілкується українською мовою? Хіба Чепурний винний, що книгарні є лише у Чернігові, Ніжині та Прилуках? Хіба Чепурний призначав редакторів ЗМІ, які сьогодні(!) редакційні літучки проводять російською мовою? В.Чепурний кілька місяців побув «при владі»- (радник!!!) — і ви йому все «навісили». Ви наче й патріотка, але у Фейсбуку ваші замітки активно поширюють-зловтіхаються чернігівські манкурти: стільки гімна про декомунізатора... А газети «Сіверщина», «Біла хата» , «Просвіта» справді мали багато недоліків. Бо не можуть такі видання конкурувати зі ЗМІ, які щедро дотуються з бюджету (тільки на «Чернігівські відомості» платники податків щороку давали600 тисяч гривень!) або з кишені олігархів («Сегодня», «Факты»). Зрозуміло, що редактор Чепурний був і швець, і жнець в одній особі (і кореспондент, і коректор). Тому ці проукраїнські газети і припинили існування. Попри це, вони виконали свою місію у часи, коли багато місцевих газет ще жило радянщиною. Підсумовуючи, зазначу: Пані Ольго, ВИ НЕПРАВІ!