Перcпектива. Так звана земельна реформа, яку нам активно нав’язує лібертаріанський уряд Гончарука, здатна перетворити рай на пекло. Підтвердження тому – Мадагаскар, де з імплементацією земельного ґешефту колись квітучий острів за лічені роки перетворився на пустелю, а його населення на новітніх рабів, що стали обслугою транснаціональних корпорацій.
Під ковпаком світового уряду
Згідно із заявами діючого уряду, закон про ринок землі України розробляється у співпраці із Світовим банком. По факту, лібертаріанський уряд Гончарука не приховує втручання наддержавних структур в економіку та зовнішнє управління країною. Сьогодні вже стало очевидним те, що так званий ринок землі – пріоритетне питання для маріонеток світового уряду. Попри спротив аграрного сектору та тотальне неприйняття українцями земельної реформи, законопроект про впровадження ринку вже двічі намагалися протягнути до парламенту в обхід законної процедури.
Минулого тижня всупереч усім застереженням аграріїв, відбулося зібрання деяких депутатів Комітету ВРУ з аграрних питань, на якому було вирішено перенести анонсоване засідання Комітету з 14.30 на 9.00 ранку 18 жовтня. Мета – не допустити участі громадськості, аграріїв та ЗМІ й ухвалити потрібні владі рішення про продаж сільськогосподарських земель.
Так, о 9 ранку почалося засідання аграрного комітету, а вже о 9.08 депутати розглянули всі альтернативні законопроекти, а їх зареєстровано 11 – менше однієї хвилини на розгляд одного законопроекту.
Така блискавична швидкість вкотре засвідчила серйозність намірів уряду будь-що проштовхнути в парламент скандальний законопроект. Втім, завдяки своєчасній реакції громадськості та опозиційних парламентських фракцій таємні рішення депутатів було анульовано.
З трибуни Верховної Ради її голова анонсував засідання аграрного Комітету в повному складі зі участю аграріїв і зацікавленої громадськості. Однак чергова спроба проштовхнути у незаконний спосіб урядовий законопроект засвідчує відсутність намірів влади до будь-якого діалогу з українцями. Нас учергове намагаються надурити, розповідаючи казочки про додаткове зростання ВВП в 1,5% і відчутні поштовхи для розвитку економіки. Насправді ж ринок землі призведе до цілком протилежних речей.
Новітні технології колоніалізму
Найбільш шокуючим, нехай і не зовсім типовим, є приклад Мадагаскару. У міжнародній доповіді «Land grabbing in Madagascar: echoes and testimonies from the field – 2013» яскраво продемонстровано хронологію захоплення всієї родючої землі острова іноземними інвесторами Південної Кореї, Італії та інших країн. Початок цієї трагічної історії, як і у нас, теж називався земельною реформою. Насправді ж відкриття ринку землі перетворилося на масштабне захоплення землі іноземними корпораціями та фондами, що, по суті, призвело до економічного колоніального захоплення країни.
Спробую коротко описати хронологію новітнього колоніалізму.
Донедавна республіка Мадагаскар була однією з найбагатших за мінеральними ресурсами країн регіону. За даними згаданої вище міжнародної доповіді, проект захоплення землі острова іноземними інвесторами і доведення його до екологічної катастрофи реалізувався через багаторічну і трагічну історію.
Так, у 2005 році в країні стартувала земельна реформа з упровадженням ринку землі, анонсованою видачею сертифікатів на землю місцевим жителям. Все це відбувалося в умовах відсутності ефективних правових інститутів. Саме це і завадило цивілізовано та прозоро передати право власності на землю всьому населенню та захистити його.
2008 рік став критичним для країни – почалося таємне обговорення уряду Мадагаскару (режиму Марка Раваломанана) пропозиції південнокорейської корпорації Daewoo отримати в оренду на 99 років 1,3 мільйона гектарів сільськогосподарських земель. Земля потрібна була корейцям для виробництва пальмової олії та біопалива, які надалі мали експортувати до Південної Кореї. Коли деталі обговорення стали відомі широкому загалу, на Мадагаскарі спалахнула збройна революція, котра увінчалась перемогою народу та падінням режиму Марка Раваломанана.
У 2009 році до влади прийшов Перехідний уряд. Втім, незважаючи на перемогу революції, нова влада фактично продовжила земельну політику попередників. В кінцевому результаті всі величезні ресурси Мадагаскару опинилися в руках іноземців, а громадяни країни залишилися дешевою робочою силою, що живе за межею бідності та позбавлена змоги купувати продукти, вирощені на «їхній» землі.
Відкриття ринку землі без необхідних запобіжників проти придбання землі іноземцями і недбалого землекористування та прихід іноземних інвесторів спричинили заволодіння ними майже всієї землі острова, виснаження мінеральних ресурсів, екологічні катастрофи, знищення 85% лісів, висихання майже всіх річок та загострення проблем з водою, зростання безробіття та кількості біженців. І як наслідок – виникнення продовольчої кризи та голоду. На сьогодні Глобальний індекс голоду населення Мадагаскару перебуває у найбільш катастрофічному інтервалі.
Хто володіє землею – той володіє світом
Висновки від описаного напрошуються самі – за відсутності необхідних потужних правових інституцій земельна реформа і відкриття ринку землі перетворяться на її захоплення і відчуження громадян країни від доступу до головного ресурсу. Фактично ми маємо справу з новими технологіями неоколоніалізму. Підтвердженням тому є дослідження авторитетної ініціативи Land Matrix Partnership, які вказують на те, що, починаючи з 2001 року, транснаціональні корпорації поглинули понад 250 мільйонів гектарів родючих земель у країнах третього світу. Це площа, що в чотири рази перевищує територію всієї України.
Поширення таких висновків і прогнозів радикально змінило земельну політику багатьох країн, запустило глобальну земельну лихоманку і викликало безпрецедентні та надзвичайно важливі для нас глобальні явища.
Коли у 2007—2008 роках у розпал глобальної фінансової кризи світові ціни на продовольство злетіли вгору, це стало катастрофою для бідних країн, що залежать від імпорту базових продуктів продовольства.
У цих країнах поширилися продовольчі бунти і збройні зіткнення. ООН оголосила про глобальну продовольчу кризу і про те, що від голоду щодня страждають більш як один мільярд (!) людей. Це майже кожен сьомий з нас, із семи мільярдів населення Землі. Багато українців не знали про це, бо від подібних катастроф нас захищає родюча українська земля, що становить близько 72% території України, і вітчизняне продовольство на внутрішньому ринку. Національні уряди сильних світових гравців прийшли до висновку: наявність грошей не є гарантією продовольчої безпеки для населення. Єдиною твердою гарантією є наявність родючої землі і контроль над її використанням.
Земля і продовольство, а не нафта, газ чи долари, в майбутньому визначатимуть роль країни на світовій арені. Транснаціональні корпорації, новітні імперії та місцеві олігархічні угрупування це прекрасно усвідомлюють. Саме тому сьогодні захоплення української землі відбувається двома шляхами – військовим та законодавчим. Якщо хоча б один із них реалізується, то Україна назавжди втратить власну суверенність. Без землі ми – ніхто!
Віталій Назаренко
