Людське суспільство в Україні, як і у інших місцях планети,має морально-етичні проблеми... А всі матеріальні проблеми породжуються якраз цією обставиною. І знову й знову постає питання «ЩО РОБИТИ?» Відповідь, на мою думку, одна – змінювати, вдосконалювати свій власний світогляд. Так вважає наш постійний автор Олександр Штань із Чернігова. До Вашої уваги пропонуємо ознайомитися з його судженнями.
ПРО СВОБОДУ ВІД СЕБЕ
«Провінція, це там, де немає Бога…», — Ніколай Бердяєв
У багатьох з нас, а може і у всіх, постійно виникають потреби, завдання, утруднення.
Одні з них вирішуються легко, як би самі собою. Інші переростають у проблеми.
Легко вирішується те, що природне, що не суперечить Законам Природи. Те ж, що надумане, що неприродне, несумірне, не гармонійне — викликає утруднення, бо не підтримується Законом Природи.
Наприклад, якщо людина хоче мати хліб, і для цього посіяла пшеницю на своєму полі — успіх, як правило, забезпечений.
Якщо ж людина захотіла надмірної кількості грошей, влади, непомірно великої поваги оточення, чи вирішила захопити чужі землі, то тут виникають проблеми, потрібні надзусилля.
Сказано мудрим, що людина не має у своєму розпорядженні нічого окрім УВАГИ.
Вважається, якщо увага загострено спрямована на щось конкретне, і при цьому не витримана гармонія з усім іншим – з оточенням, то це конкретне обов'язково мирське, егоїстичне,сансаричне. Якщо ж увага, звернута на предмет зацікавленості людини згармонізовано з потребами оточення, охоплює все одразу, тотально — то це просвітлений, божественний погляд…
Яким же чином можливо досягти звернення уваги на всьому одразу? Ймовірно, що тоді, коли ніщо мирське вже не може зацікавити людину більше, ніж все одразу – у гармонії. Це залежить від рівня духовного розвитку особи.
Спробуємо розшифрувати.
Хуторянин обробляє свою землю, господарює і піклується лише про свій добробут.
Керівник регіону (справжній керівник) переймається станом справ у регіоні.
Керівник держави (якщо він не мішочник у ранзі керівника) керується відповідальністю за благополуччя всього народу.
Людина ж Духу, це та, яка, шляхом спрямованої праці над собою, дістлася у ту зону світогляду (а тому і буття), де стало зрозумілим, що мирське життя створене Творцем як школа для розкриття Духу в людині, який (Дух) від початку є присутнім в нас, ним-то ми і живі. Тоді вже ніщо мирське не може зацікавити людину більше, ніж увесь Всесвіт одразу.
Але людина егоїстична, вона піклується, здебільшого, про свій власний інтерес. Як же позбавитись егоїзму? Надмірні потреби особи — складові егоїзму. Головний діючий чинник егоїзму — розум. Саме він пов'язує нас з непомірними бажаннями, негативними схильностями. Як результат цього, маємо непомірні напруження, негативні емоції, втрати…
Але все може і має бути зміненим. Ми повинні зрозуміти, що все є ані добрим, ані поганим — воно просто є. Але у цього « є», існують причини, і вони криються в нас самих. Вони у наших поглядах на порядок речей у світі. Ось над цим ми і повинні працювати, саме це ми повинні змінити.
Французький просвітитель Дені Дідро ще у 18 столітті сказав так: «Ви можете скільки завгодно розмовляти про кращі форми правління, але ви нічого не доб’єтеся, поки не подолаєте пожадливість і марнославство…»
Мудрі стверджують, щоб позбавитися егоїзму, необхідно «знищити себе». Мається на увазі – позбавитися ознак егоїзму: оцінок, жадань, хибних спрямованостей. Тобто – позбавитися від егоїстичної складової у роботі нашого розуму. Залишається лише та функція розуму, яка природно діє у руслі Закону Природи, спрямована на природне забезпечення лише природних потреб. Саме тоді все повинно вирішуватися легко, як би саме собою.
Просвітлені вважають, що все, що створене, складене з частин , обов'язково розпадеться. Тому ті, хто усвідомили, по справжньому прийняли цю ідею, не бачать сенсу у придбанні зайвих речей, у досягненні неадекватного положення у суспільстві. Для них стає зрозумілим, що всяка пожадливість, заздрісність, злобливість, смуток, страх є зневага до Закону Природи, до Волі Творця. Люди з таким, вдосконаленим світобаченням стають подібними до острова, який обтікають усі води непомірних мирських жадань, напруги, печалі… До усього мирського вони ставляться рівно спокійно – «невразливий безпристрасний».
Але окрім зміни, корекції світогляду залишається проблема звичок, стереотипів, карми. Багато що з спонукаючих до певної мислі і дії імпульсів сидить у нашій підсвідомості. Підсвідомість вимагає очищення. Для цього існує ряд методів.
Відмовившись від «себе», ми отримуємо увесь Світ!
Олександр Штань, член Літературної спілки «ЧЕРНІГІВ»
