Звернення митрополита Сімферопольського і Кримського Климента до Генеральної Асамблеї ООН.
Шановний Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй пане Антоніу Гутерреш.
Шановні представники країн Організації Об’єднаних Націй. Пані та панове.
Право на релігійну свободу і віросповідання є невід’ємною частиною людини і основою демократичних країн.
Устав ООН гарантує свободу віросповідання, рівність прав, незалежно від релігійних переконань і право кожному проповідувати свою релігію і відправляти свої обряди і задовольняти свої релігійні потреби.
До 2014 року на території Криму діяло 49 релігійних громад, які належали до Української Православної Церкви Київського Патріархату, після 15 грудня 2018 року до Православної Церкви України.
Сьогодні на території Криму залишилось шість релігійних громад Православної Церкви України. з них три під загрозою припинення існування.
Своє право молитися в Українській Церкві ми шість років виборюємо в російських судах і в Європейському суді з прав людини. Більше двадцяти судових процесів, і жодний російський суд не прийняв рішення, яке захищало б права православних українців Криму.
Понад 70 прихожан кримської єпархії звернулись в комітет ООН з прав людини в Женеві з проханням захистити їх право на релігійну свободу в Криму. Вони чекають захисту і підтримки.
Сьогодні під загрозою закриття головний кафедральний собор святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги в місті Сімферополі.
Влада Криму через суди вимагає закрити собор, а приміщення повернути міністерству майнових і земельних відносин Криму. Приміщення першого поверху вже відібрані на користь міністерства.
Адміністрація міста Євпаторії через судових виконавців вимагає від мене розібрати церкву, сплатити судові витрати понад 50 000 рублів і повернути земельну ділянку у 25 квадратних метрів місту.
Я корінний кримчанин, я народився і виріс в Криму. Мого прадіда в 1932 році радянська влада позбавила всього майна і вислала до Архангельська, у 1944 році частину моєї родини тільки за те, що вони були кримськими болгарами депортували за Урал. Сьогодні, тільки за те, що я українець і служу в Православній Церкві України, мене позбавляють права молитися в своїй Українській Церкві в Криму.
25 років разом з українцями Криму ми докладали зусилля, щоб в Криму була Православна Церква України.
Я шість років, неодноразово звертався як до кримської влади, так і до президента Російської Федерації з проханням зберегти кафедральний собор рівноапостольних Володимира і Ольги в місті Сімферополі і дати мені можливість молитися в цьому соборі до закінчення моїх земних днів.
Моє звернення окреслює стан українців Криму, що проживають на кримському півострові.
Спочатку було відібрано право отримувати інформацію українською, потім ліквідували право на освіту українською мовою, потім українську культуру – тепер Українську Церкву.
Питання, що я сьогодні підіймаю – це питання виключно прав та свобод українців мати свою Українську Церкву в Криму.
Прошу представників країн ООН невідкладно почати вести перемовини з Російською Федерацією щодо вирішення цих проблем. Ми потерпаємо від свавілля і байдужості.
Стурбованість – це не той шлях вирішення проблеми, який сьогодні присутній у всіх заявах українських та міжнародних організацій.
Нам потрібне практичне рішення, що буде забезпечувати наше конституційне право в Криму молитися в наших храмах Православної Церкви України українською мовою за свій народ і свою державу.
Прошу захистити права і свободи релігійної громади Православної Церкви України в Криму.
