Різдвяного дідуха виготовляли у Мезинському парку на Чернігівщині

Відродження українських традицій, звичаїв, обрядів має дуже важливе значення, як для усвідомлення свого коріння, так і для становлення національної свідомості в цілому.

Важко уявити собі націю без мови, культури та національних традицій. Від покоління до покоління передавали українці свій світогляд та вірування за допомогою обрядів та звичаїв. Проте різноманітні заборони, голодомор, репресії призвели до того, що деякі стародавні, самобутні традиції нашого народу опинились на межі забуття і потребують відродження.

Однією з таких традицій є виготовлення різдвяного дідуха. Традиція ставити ялинку на різдвяні свята з’явилася у нас у 16 ст., а популярності набула взагалі аж у 19 ст. А до того часу наші предки на Різдво на покуті, поруч з кутею та узваром, ставили дідуха – сніп з колосків жита чи пшениці.

«Дідух в хату – біда з хати» – так говорив господар дому, коли на Святвечір заносив оберемок з колосками до хати.

«Дідух в хату – біда з хати» – під такою назвою відбувся і майстер-клас з виготовлення дідуха, який фахівці з екологічної освіти Мезинського НПП провели для учнів Деснянської гімназії.

Як і належить, дідуха виготовили з 12 пучків (символізують 12 місяців), які склали в 4 яруси (відповідно до пір року). В кожному такому пучку повинно бути не менше 7 колосків, а краще більше, але кратне семи, оскільки у тижні сім днів. Прикрасили дідуха сухоцвітами та цмином, або як його ще називають безсмертником – символом здоров’я та довголіття.

Наші предки вірили, що чим пишніший та гарніший дідух, тим більше буде в домі достатку та добра. Тому й вплітали до колосків різні лікарські трави, а згодом стали прикрашати ще й стрічками.

Виготовляли дідуха всі разом, щоб як міцним був кожен рід, так міцним був і наш народ. Адже дідух це не лише прадавній символ Різдва, це символ зв’язку між поколіннями, символ достатку, добробуту, символ неперервності життя.