Про українську вишивку та її історію, а також про те, як вишивати розповіли та продемонстрували в День української вишиванки Валентина Логвиненко, яка ось вже понад сорок років займається вишиванням і нині працює на Чернігівській фабриці «Ярославна» та Лідія Ачарадзе, колекціонер вишивки ручної роботи.
У Чернігівському клубі «Експертна думка» жіночки розповіли про технологію вишивання, яка містить у собі кілька стадій. Щоб правильно і красиво вишивати, треба засвоїти уроки кожного етапу.
Як повідали присутні, у давнину майстрині дотримувалися певних вимог і канонів, які також зображувалися на різних вишитих візерунках. Кожний малюнок на вишивці ніс своєрідний код-символ, до того ж, кожний колір на вишивальному одягу відображав конкретне поняття та явище. Народне вбрання характеризувалося своїми візерунками та відзначалося кольорами як дівоче й жіноче, парубоцьке й чоловіче, для одиноких вже старшому віці та інших… Колір «червоний на чорному», наприклад, відзначав смуток і скорботу, білий узор на білому полотні − дівочу цнотливість, «червоний на синьому» для чоловіків – означав поважний вік…
Майстрині розповіли, як колись дівчата, аби знайти доброго, роботящого та гарного чоловіка, повинні були у вишивку і особливо у вишиванку для майбутнього чоловіка, вкласти свою енергетику. Вважалося, що у такий спосіб шлюб мав бути неодмінно щасливим.
Валентина Логвиненко продемонструвала на практиці як саме треба вишивати, з чого починати і як досягти гарних результатів. Цікаво, що свої перші уроки під час майстер-класу отримали не лише дівчата – захопилися цим заняттям і хлопці. Хтось із них вправно виводив «хрестики», а хтось вже пробував вишивати гладь`ю.
Валентина Логвиненко та Лідія Ачарадзе стверджують, що в кожній українській родині повинна обов`язково бути вишивка: і українська вишиванка, і вишитий рушник… на щастиву долю – для себе, своїх дітей та онуків, і держави нашої.
Старовинний одяг із колекції Лідії Ачарадзе
Сергій ВІТЕР
