Історична назва села Сильченкове Талалаївського району Чернігівської області – Талалаївка.
Перша письмова згадка історичної назви відноситься до 1629 року, тобто ще за 19 років до початку славетної національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
У 1921 році с. Талалаївка Роменського повіту Полтавської губернії перейменовано комуністичним режимом на Сильченкове в пам’ять про уродженця цього села Сильченкова Севастяна Митрофановича – голови та комісару волревкому. Ця назва практично невідома сучасним українцям, вона означає офіційну жаргонну назву більшовицького органу влади: волосного революційного комітету – тодішньої найнижчої адміністративно-територіальної одиниці у радянській Росії до 1922 року.
У квітні 1921 року один із загонів Нестора Махна атакував місцеву владу у селі і вбив згаданого Сильченкова, кількох міліціонерів та інших представників комуністичного режиму. Нагадаємо, що саме в ті часи більшовицька влада проводила політику продрозкладки. Це означало вилучення всього зерна, крім того, що потрібний для посівної та харчування, а норми визначалися умовно, що позбавляло селян можливостей щось мати на обмін і навіть часто не вистачало для власного споживання. Додатково продовольство більшовики почали вилучати і для голодуючих із Поволжя Росії. Це створювало нестерпні умови життя селян і штовхало до збройного опору ненажерливій владі.
Безумовно назва села Сильченкове підлягає перейменуванню відповідно підпункту «є» пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 р. № 317-VIII.
Проте виникає питання: як можна повернути славетну історичну назву, коли існує райцентр – селище міського типу Талалаївка?
Цей населений пункт засновано у 1877 році як пристанційне селище біля залізниці, що була побудована у 1873 році. Назву нового поселення запозичено від села Талалаївки, що знаходиться всього за 7 км від нього. Отже, просте повернення назви неможливо, воно викличе плутанину.
Спробуємо знайти варіант вирішення проблеми з досвіду наших предків. Так, у Чернігівському районі Чернігівської області існують села: Новий Білоус і Старий Білоус. В Україні додавання до базової назви населеного пункту або об’єкту топоніміки у ньому прикметників «Новий» або «Старий», або щось інше, практикувалося здавна.
Таким чином, за такими прикладами село Сильченкове Талалаївського району Чернігівської області можна перейменувати на такі назви: «Стара Талалаївка» чи «Нова Талалаївка». За бажанням можна знайти й інший пристойний і благозвучний прикметник до історичної назви.
Проте, це проблема і вибір саме громади села та її сільської ради, а Верховна Рада України відповідно до Закону має до 21 лютого ц.р. вже проголосувати нову назву. ЯКУ?
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області
