Щорічно Громадський благодійний фонд «Бібліотека альманаху «Вітряк» імені Василя Горленка, очолює який український науковець та громадський діяч Іван Забіяка, оголошує конкурс на премію імені Василя Горленка.
Ось і днями, вже четвертий раз у с. Українське Прилуцького району на Чернігівщині відбулося нагородження лауреатів премії. Думаю, доцільно нагадати, що цієї премії щорічно удостоюються окремі люди та колективи, які мають особливі досягнення: в історико-краєзнавчих дослідженнях рідного краю; у фольклорно-етнографічній діяльності (сольне чи колективне виконання давніх українських народних пісень; створення етнографічних кутків, музеїв у школах, бібліотеках, вдома; вишивальницька діяльність та інші народні ремесла; збірники про фольклорні колективи), – відновлення, збереження культурних пам’яток та утримування в належному стані занедбаних могил, кладовищ.
Лауреатами премії Василя Горленка у попередні роки стали фольклорний ансамбль Староталалаївського СБК «Надвечір’я», Народний фольклорний ансамбль «Народні наспіви» Талалаївського селищного клубу, Галина Семінько – керівник ансамблю, староста із Болотниці Анатолій Рудько та громадський діяч Володимир Киричок.
Минулого року війна стала на заваді вручення цієї Премії. Напрацювання були і претендент, а от час і місце вручення нагороди відклали до цього літа, хоча приурочене воно 170-річчю із дня народження Василя Горленка (13 березня) – одного з найвидатніших і найуніверсальніших українських культурологів. І, дякуючи Богу та ЗСУ, така нагода випала. Церемонія відбувалася 12 липня у музеї Василя Горленка під відкритим небом, що у селі Українське, де народився, періодично жив і похоронений сам Горленко.
Місце музею – частинка колись козацького кладовища. Завдяки тривалій і цілеспрямованій роботі Івана Забіяки – достойного земляка Василя Горленка, тут створений музей під відкритим небом. Це – п’ятнадцять стендів, у яких історія села та історія життя і творчості Горленка, а також історія відродження з «непам’ятства» і будівництва самого музею. На вході в музей – погруддя всесвітньо відомого земляка, якого називають європейцем з українською душею.
Вкотре буваючи тут, цікаво послухати екскурсію. Незмінний екскурсовод Іван Михайлович. Цього разу його слухають учасники Народного аматорського фольклорного колективу «Надвечір’я» Великобубнівського будинку культури, із сусідньої Роменщини. Скажу, що дуже приємно відчувати їх захоплення від почутого і побаченого.
Біля погруддя і відбувалася церемонія вручення премії. Цю приємну місію виконав Іван Михайлович. Лауреатом Премії стала керівник колективу «Надвечір’я» Тетяна Горбачова.
Хвилююче і дуже щиро розповідала вона про свій колектив, у якому співала колись її бабуся, а тепер – вони із мамою. Колектив збирає і виконує автентичний фольклор. І, що особливо приємно, зараз учасники колективу – люди переважно молоді, як і сама керівниця.
Співзасновник Фонду, директор агрофірми «Лан», яка працює на території Великих Бубнів, Володимир Киричок, теж мав слово, де звучала впевненість, що цей колектив і надалі з гідністю виконуватиме свою місію – берегти, примножувати і нести людям українське мистецтво.
Родзинкою заходу був виступ колективу «Надвечір’я». Кожен номер – «на браво!». Цікаво було почути пісні, які за кілька десятків кілометрів від Великих Бубнів уже й не знають. А місцеві берегині їх переспівують, тим самим даючи їм життя.
Якщо у когось виникає сумнів чи на часі подібні заходи, то думка всіх свідомих, причетних і не причетних до цих подій одна – на часі! Ще і як! Ворог воює із нами, українцями, не тільки у місцях бойових дій. Він всіма силами намагається знищити нашу духовність – мову, пісню, звичаї… Отож ті, хто зберігає та популяризує українську духовну спадщину, робить свій внесок у Перемогу, яка обов’язково настане!
Олександра Гостра
