Слабинській сільській раді в Чернігівському районі підпорядковані три села: Слабин, Мажугівка та Якубівка. Тут на більш ніж 600 осіб населення є один фельдшерсько-акушерський пункт, де фельдшер мав би надавати людям першу невідкладну медичну допомогу. От тільки двері там замкнені, бо свого лікаря вже два роки нема, і селянам просто нема куди звернутися по медичну допомогу.
Чотири мільярди гривень ще торік виділила Верховна Рада на розвиток сільської медицини. Кошти розподілили між областями й дали чіткі настанови: будувати нові амбулаторії, житло для лікарів, закуповувати транспорт та обладнання, впроваджувати телемедицину та організовувати професійне навчання. І поки одні з нетерпінням чекають відкриття нового медичного закладу в своїй громаді, інші вже з ніг збилися у пошуках хоча б одного фельдшера.
«З медициною на селі у нас сьогодні великі проблеми, – наголошує голова Слабинської сільської ради Сергій Красков. – Фельдшера немає вже два роки. І що я тільки не робив, де тільки не шукали того спеціаліста… Ми вже і в Інтернеті оголошення давали, запрошували медика на роботу до нашої громади, через телебачення зверталися, в газетах писали…. все марно. Ніхто не хоче йти працювати в село».
За словами голови, проблема з постійним медиком з’явилася давно, і останні роки молоді спеціалісти мінялися дуже часто, але вони все ж були. Очільник села впевнений, що проблема з медичними кадрами виникла в першу чергу через те, що була скасована норма обов’язкового відпрацювання. Адже колись молодим спеціалістам, які навчалися за державний кошт або за направленням, треба було відпрацювати три роки у сільській місцевості. І це рятувало такі громади, як Слабинська. Тепер же знайти фельдшера стало справжнім випробуванням для місцевої влади.
«Сьогодні є закон, який вже не зобов’язує молодих спеціалістів, які навчалися на державному замовленні, відпрацьовувати в сільській місцевості, – констатує Сергій Михайлович. – Власне і проблеми з медиком з’явилася після прийняття цього закону. Адже останнім часом до нас приходили саме молоді спеціалісти, яких направляли для відпрацювання. Зараз же бажаючих працювати в селі немає. І часто молода людина, відучившись на фельдшера, іде працювати куди завгодно, але не в професію, бо навантаження велике, а перспектив у селі ніяких».
Сімейний лікар з району
Слабинський ФАП стоїть прямісінько в центрі села. Колись тут навіть своя аптека була, зараз на приміщенні висить замок. Лікар із Чернігівської районної лікарні приїжджає сюди раз-два на тиждень. Селянам завчасно кажуть день і час, коли вони можуть потрапити на прийом. В інших випадках, якщо потрібна медична допомога, люди або лікуються самостійно, або викликають швидку, або їдуть до районної лікарні. Декларації також підписують з лікарем з району.
«Декларації наші люди підписують з сімейним лікарем Чернігівської районної лікарні Раїсою Коробейніковою, – розповідає голова. – Вона приїздить до нас по графіку раз-два на тиждень, а коли щось треба, то тоді люди викликають швидку, або самі їдуть до лікарні. Іншого виходу немає».
Житло на роботі
Спеціалісту, який прийде працювати в селі з невеликим бюджетом, можуть запропонувати небагато. Та запевняють, що житлом точно забезпечать.
«При фельдшерському пункті у нас є дві кімнати, які можна переобладнати під житлові, – говорить Сергій Михайлович. – Також можемо знайти квартиру для оренди. На жаль, в сільраді немає будинку, який би ми могли передати медику на постійній основі».
Та така пропозиція не дуже приваблює молодих спеціалістів. Хоча, здавалося б, Слабин від Чернігова всього за якихось 25 кілометрів, і можна на роботу щодня їздити з міста. Тим паче, що вартість проїзду відшкодовується. Могла б допомогти цій громаді у вирішенні питання з медиком нова постанова Кабміну №417 «Деякі питання реалізації права осіб на першочергове зарахування до закладів вищої медичної та педагогічної освіти за державним (регіональним) замовленням».
Тобто громади можуть сформувати замовлення на спеціалістів, яких їм не вистачає, і можуть оплатити навчання тим дітям, які не вступлять на навчання за державний кошт. Та от тільки в Слабині немає ні випускників школи, які б хотіли скористатися цією програмою, щоб вивчитися і потім вернутися в село, ні грошей в сільраді, щоб оплатити такій людині навчання.
От і виходить замкнуте коло. І як би не кричали чиновники про медичну реформу на селі, про покращення медичних послуг саме в сільській місцевості – ці високі стандарти для селян так само далекі і недоступні, як той космос. І якщо у місті люди скаржаться на черги, на неможливість швидко потрапити до фахівця і на діагностику, на селі поки що один цар і бог – фельдшер, якого так важко сьогодні знайти.
Фахівці є. Працювати в селі не хочуть
Сьогодні проблема нестачі медичних кадрів на селі постала дуже гостро. У Чернігівському районному центрі первинної медико-санітарної допомоги говорять, що подібна ситуація – в багатьох селах Чернігівського району, але вплинути на це вони не в змозі.
«Про ситуацію в Слабині знаємо, але лікаря знайти не можемо, ніхто не хоче, – говорить старший інспектор з кадрів Людмила Дорошенко. – Та й така проблема не тільки в Слабині. В Чернігівському районі зараз немає фельдшерів у 12 населених пунктах. Ми кожного року, влітку, їздимо до випускників нашого Чернігівського базового медичного коледжу, агітуємо їх на роботу, пропонуємо декілька робочих місць на вибір. Та поки що безрезультатно. Адже разом з нами приїздять і представники військових госпіталів, і, навіть посередники, які агітують поїхати працювати в Польщу медичною сестрою. Там зарплатня вища, умови кращі, тому молоді люди й не йдуть у села. Їм же не потрібно зараз відпрацьовувати три роки, от і йде хто куди хоче. Тому зараз у ті села, де немає фельдшера, виїздять лікарі з Чернігова. Розроблений графік, люди попереджені про приїзд лікарів».
У Чернігівському районному центрі ПМСД говорять, що чомусь досі жодна з громад не виявила бажання підписати договір зі своїми випускниками про навчання з поверненням на роботу. А нові кадри дуже потрібні, бо половина фельдшерів в районі – передпенсійного віку. І хто займе їх місце, коли ті вийдуть на заслужений відпочинок?
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото Миколи ТИЩЕНКА
