На Чернігівщині націоналісти з організації «Сокіл» декомунізували Ватутіна та залишили послання владі.
У ніч на 27 березня чернігівські націоналісти з Чернігівського обласного осередку ВГО «Сокіл» розбили молотами погруддя і табличку російському генералові Миколі Ватутіну.
Про це повідомили націоналісти на своїй сторінці у Фейсбук.
На постамент сокільці приліпили офіційний внутрішній документ із печаткою, в якому взяли відповідальність за пошкодження ідола на себе, а також вимогу до влади якнайшвидше вивезти опудало з центру населеного пункту.
Ідол знаходиться у селі Феськівка, за 3 кілометри від райцентру Мена. Націоналістів обурює той факт, що Феськівка є рідним селом діючого голови Менської райдержадміністрації Валерія Щукіна, який по нині має там нерухомість та землю, але досі не спромігся, маючи для того повноваження, знести погруддя кату українського народу.
Окрім відновлення історичної справедливості, національного патріотизму, для таких дій націоналістів, існує ще одна вагома підстава — державна установа Український інститут національної пам’яті включив Ватутіна до списку осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації Голодоморів і політичних репресій.
Дещо з невигаданої історії про ката українського народу Миколу Ватутіна:
— у вересні 1920 року червоноармієць Ватутін воював проти залишків Української Повстанської армії Нестора Махна;
— у 1920-21 році боровся проти українських повстанців на Полтавщині;
— із 1921 року член партії більшовиків;
— у 1939 році командує Українським фронтом при вторгненні в Польщу, за що отримав Орден Леніна.
І найголовніше: форсування Дніпра і штурм німецьких фортифікацій на Букринському плацдармі (біля Києва) у 1943 році.
Радянське «геніальне» командування вирішило завалити німців трупами своїх. Тільки на одному цьому плацдармі «геніальний» полководець Ватутін «поклав» у землю, (скоріше у води Дніпра), 400 000 радянських солдат. Втрати німців при цьому були 10-кратно менші.
Найбільшим злочином проти українського народу командування Червоної армії є те, що на «звільненій» від німців лівобережній Україні командири частин хапали всіх дітей 16-18 років і без зброї та навіть без військової форми погнали їх форсувати Дніпро на німецькі кулемети.
Кажуть, що німецькі кулеметники з розуму сходили від того, що весь час розстрілювали неозброєних людей у цивільному, але на місце одних вбитих, йшли шеренги нових.
Скільки з тих 400 000 убитих були ті українські хлопчики-цивільні, ніхто не знає, може, 50, може, 100 чи 150 тисяч.
Але це той злочин проти українців, за який (в тому числі) персонально відповідальний генерал Микола Ватутін.
Але, як кажуть, Бог все бачить.
На Волині 29 лютого 1944 року «червоний кат» отримав кульове поранення від українських партизанів УПА і через невдале лікування помер.
Катюзі по заслузі!
Ні пам'ятників, ні вулиць на честь знищувачів українців не повинно бути!
За інф. ВГО «Сокіл»
