Багатство української народної пісні аж ніяк не можна переоцінити. Слухаючи такий спів, немов вимальовуєш у своїй уяві реальну картинку давнього часу і мимоволі вже з минувшини опиняєшся у подіях сьогодення. Авжеж! Знову війна, розставання, а для багатьох – назавжди. А тому, мабуть, і народна пісенна творчість сьогодні набуває особливих відтінків нашого життя-буття...
Ансамбль «Молодиці з Дроздовиці» (Городнянщина, Чернігівська область) цього разу виконує фольклорну пісню «Ой, арьол, ти арьол».
Ой, арьол ти, арьол, сизокрилий орел
Чи лєтав ти, арьол, на Україну домой?
Чи лєтав ти, арьол, на Україну домой
Чи нє бачив той дівчини, котра журіться за мной?
Єна журіться, побівається
Вишла замуж молодая, тєперь кається.
Батька свєй завязав белий свет
Мати-мачуха була, рана замуж отдала.
Рано замуж отдала, румяністую
У велікую сєм’ю, нєнавісную.
Вся веліка сєм’я, да й вєчерять сєла
А менє маладу, посилають по ваду.
Я па воду ішла – спотикалася,
А з вадою ішла – пріслухалася.
А з вадою ішла – пріслухалася,
Чи нє б’ється сєм’я, чи нє лаєца?
Шось у хаті бубаніть ‒ мати сину гаваріть:
Ой, ти син, ти мой син, ти ж у менє адін.
Ой, ти син, ти мой син, ти ж у менє адін.
Чом ти водки нє п’єш, чом ти жонкі нє б’єш?
Ой, нашо водку піть, водка горькая
Ой, нашо жонку біть – жонка ловкая.
А ми бралі єйо за хазяєчку
А єна в нас живе за чєлядочку.
