Ліс гарний в будь-яку пору року. Свої кольорові відтінки він теж змінює в залежності від зовнішніх природних ознак. І хоча ліс вже звик, мабуть, бачити оточуючий світ навколо себе одноманітним протягом певного періоду, ми ж сприймаємо й оцінюємо його зовнішній характер пр-своєму.
З колегою поверталися 26 березня з Новгород-Сіверського. І коли вже були на трасі, вздовж якої простягалися лісові угіддя Сосниччини, вирішили зупинитися і сфотографувати зимовий ліс. І треба ж так статися! Як тільки зайшли в глибину метрів десять, як перед нами постали велетні-дерева та ще й які! Обнялися у зажурі дві стрункі сосни, які вийшли з одного креня-стовбура, а трохи далі — вже три обплелися, немов ті сестри, що стоять у зажурі. І тільки легенький, але холодно-лісовий вітерець погойдує їхні гілки...
Яка краса у зимово-весняному лісі! Подих вітру нашіптує, що ось-ось все навкруги зазеленіє й оживе по-новому, але багатошаровий сніг не спішить піддаватися сонячним променям.
Але що там пробивається скрізь білу ковдру ? А це, виявляється, з під глибокого й однобарвного снігу виглядають зелено-білі підсніжники, які мов ті посередники між двома природними явищами, акумулюють дві пори року...
Сергій Вітер
