Через дев’ять днів після початку війни в Україні Вікторія Коваленко та її чоловік Петро вирішили виїхати з Чернігова, щоб убезпечити дітей: 12-річну Вероніку і однорічну Варвару. Чим обернулася ця спроба врятуватися від методичних ворожих обстрілів мирного населення, Вікторія розповіла журналістам ВВС.
… Коли сім’я на власному автомобілі виїхала на околицю міста, в районі села Ягідне дорогу їм загородило каміння. Чоловік зупинився, щоб прибрати перешкоду. І в цей час почався обстріл.
– Вона вийшла з машини, я пішла за нею. Потім побачила, як вона впала. Коли підійшла ближче, у неї вже не було голови, – згадує Вікторія.
В автомобіль потрапив російський снаряд, спалахнула пожежа. Зберігаючи, наскільки це було можливо, спокій, Вікторія з маленькою донькою на руках намагалася знайти відносно безпечне місце.
Чоловіка вона більше не бачила. Його мовчання підказало, що він теж мертвий.
Вікторія разом з дитиною спробувала сховатися від обстрілу в припаркованому автомобілі, але тут знову почалася стрілянина. Тоді вона побігла до маленької будівлі, де наступного дня їх знайшли російські патрульні і відвезли в Ягідне. Там їх кинули в підвал місцевої школи.
За словами Вікторії, в кімнаті перебувало приблизно 40 осіб. Світла не було, тому користувалися свічками і запальничками. Не вистачало повітря, було важко дихати. Виходити в туалет майже не дозволяли, тому люди були змушені використовувати відра.
– Від нестачі руху людям було погано, вони сиділи на стільцях, спали на стільцях. Ми бачили їхні вени, які починали кровоточити, ми намагалися робити перев’язки, – згадує Вікторія.
Їй довелося подумки пережити страшну втрату чоловіка і старшої дочки. Трималася наскільки могла, зосередившись на порятунку життя молодшої дитини.
Вікторія попросила росіян принести тіла Петра і Вероніки в школу, щоб вона могла їх поховати. Але в тому, що від них залишилося, ледь можна було впізнати людей.
Нічого не залишилося і від згорілої машини: шматки згорілого одягу Вероніки, невеликий браслет з підвіскою у формі серця, два автомобільних номерних знаки, вибілених від вогню.
12 березня їй подзвонили невідомі і сказали, що вона може побачити місце, де поховали залишки тіл її чоловіка і дочки. З’ясувалося, що їх закопали в лісі, в двох могилах, позначених хрестами з табличками.
… Зараз Вікторія і Варвара у Львові у відносній безпеці. Тут жінка вперше відвідала психолога. Вона зізнається, що серед людей вдається забути про те, що трапилося. Але коли залишається одна, страшні спогади знову накривають.
На пам’ять від старшої дочки у неї залишився її подарунок: брелок у вигляді маленької симпатичної корівки. До нього прикріплено маленьке золоте кільце з вигравіруваними літерами.
Жінка впевнена, що ця річ стала для неї амулетом, який її врятував у той страшний день безжальної бійні на околиці Чернігова.
Джерело: BBC