Несли хороброго воїна, а він лежав і не хотів собі тієї слави, бо дух його вже в небесах літав. А небо по-своєму зустріло Героя: заплакало гірко й холодно, коли побратими занесли труну з убієнним на головну площу Бобровиці.
Та небесний плач недовго тривав, зупинився, бо несамовито гірко заридали рідні загиблого в бою В’ячеслава Андрійовича Кривопиші: мама Тетяна Андріївна, батько Андрій Петрович, дружина Любов Михайлівна, син Даніїл, донечка Аня, сестра Наталія.
Цей скорботний плач розлився серед присутніх на траурному мітингу «Вічна пам'ять героям». Від їх імені сказала ведуча мітингу: «Дуже важко знайти слова втіхи, неможливо залікувати біль і гіркоту втрати рідної близької людини. Нехай світла пам'ять про подвиги Героя назавжди залишиться в наших серцях».
Важко було говорити на черговому траурному мітингу виконувачу обов’язків міського голови Геннадію Іванюку – сам про це сказав. Бо ніякі найщиріші співчуття рідним не полегшать їм скорботу й біль втрати. Не повернуть батькам сина, а неповнолітнім діткам – батька. В’ячеслав у 35 років віддав життя за мир і спокій, за волю й незалежність. Про це й на хвилину не повинні забувати всі, кого на фронті захищав від ворога відважний боєць-снайпер.
Офіцер першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП Олександр Шекута у своєму скорботному слові наголосив, що В’ячеслав Кривопиша після школи здобув цілком мирну і вкрай потрібну спеціальність штукатура-маляра, одружився, ростив двох діток. Але окупанти примусили його взяти в руки зброю, і фах будівельника змінити на воєнний фах стрільця-снайпера десантно-штурмових військ. Він добре знав, куди йде, що на нього чекає кожної миті. І та мить, будь вона проклята, обірвала життя відважному захиснику під час виконання найскладнішого завдання. Він загинув 21 жовтня 2023 року на полі бою як справжній патріот Вітчизни.
Важко було дивитися, як обливають труну батька своїми безперервними слізьми меншенька доця і старшенький синочок, інші рідні. А побратими, друзі й земляка живими квітами обклали труну Героя, віддаючи йому сердечне шанування й клятву вічно пам'ятати про відважного воїна.
Відспівали й поховали В’ячеслава Андрійовича Кривопишу в рідному селі Зелене (четверта бригада села Горбачі) Бобровицької громади з усіма військовими почестями.
На цьому кладовищі невеликого села похоронили 17 вересня воїна Тимощука Івана Володимировича, – земляка й товариша В’ячеслава Кривопиші.
Григорій Осовський
