Коноплярство як нішевий бізнес має перспективи не лише в насінництві, а й у переробці тростини. Першопрохідцями коноплярства на Чернігівщині є ТОВ «Каліпсо Хемп» – кластер агрохолдингу «Каліпсо». Їх виробничі потужності розташовані в селі Омелянів Козелецької громади. Вирощують технічні коноплі в прикордонній Семенівській та в Олишівській громаді Чернігівського району.
За словами директора підприємства Дмитра Носенка, займатись коноплями може кожен, цей вид бізнесу – перспективний та рентабельний, от тільки, аби не розчаруватись, до цього процесу треба підійти зважено. ТОВ «Каліпсо Хемп» займається коноплями менш як чотири роки, але вже має налагоджені ринки в Бельгії та Китаї, куди експортує конопляне волокно.
Насіння забирають, а стебла зимують на полі
Конопляні жнива підходять до завершення. Цього року під технічні коноплі на Чернігівщині відвели 330 гектарів посівів. Частину сировини холдинг «Каліпсо» виростив на власних землях, які розташовані на території прикордонної Семенівської громади, там посіяли 110 гектарів. Втім левову частку конопляної тростини підприємство-переробник закуповує в іншого агрохолдингу – ТОВ «Агротрейд», який вирощує технічні коноплі в Олишівській громаді Чернігівського району на площі 220 га.
Збирають коноплі звичайними комбайнами із зерновими жатками. Хоча для цієї культури в Європі виготовляють спеціальні комбайни, от тільки коштує один такий від двох мільйонів євро. Поки що Чернігівщина лише пробує себе в цьому бізнесі, тож і інвестиції відповідно незначні. У ТОВ «Каліпсо Хемп», виробничі цехи якого розташовані в селі Омелянів Козелецької громади, все обладнання вживане, завезене з-за кордону. Спеціалісти збирали його власноруч. Зате працює майже безвідмовно, а коли ламається, то знають, як полагодити.
Вирощування конопель – доволі рентабельний бізнес. І ось чому.
«Ми закупили в “Агротрейда” одну тисячу тонн тростини. Відтак вони отримали прибуток тільки на нашій тростині, а ще ж продадуть насіння, яке зараз коштує 60 тисяч гривень за одну тонну», – каже директор ТОВ «Каліпсо Хемп» Дмитро Носенко.
Щоб задовольнити потребу переробного підприємства, однієї тисячі тонн тростини недостатньо.
«Якщо працювати у дві зміни, то потреба в сировині складає 2500 тонн тростини, а так достатньо 1200—1300 тонн», – пояснює конопляр.
Проблем із сировиною в підприємства немає, зате є інші проблеми – нестача кваліфікованих кадрів. Через війну більшість молодих і навчених спеціалістів мобілізували, тож на виробництві нині працюють переважно пенсіонери. На одну зміну потрібно семеро чоловік. Буває й таке, що через жорсткість конопляної тростини обладнання ламається, там без спеціаліста вже не обійтись.
При заготовленні сировини стебла конопляної тростини залишаються зимувати в полі. Там на них відбуваються процеси мацерації (розм’якшення), гниття, розкладання та бродіння. Потім в квітні починається збір. Збирають тростину з допомогою спеціальних грабель із планкою, яка ламає тростину. А вже потім граблі валкують її у ряди. За ними йде прес, який підгрібає та пресує сировину.
«Ми працюємо на коротке однотипне волокно, з якого виготовляють брезент, теплозахисні матеріали тощо, тому користуємось таким методом заготівлі. Є ще метод «зеленця», коли тростина не зимує, а йде на волокна, з яких виробляють, скажімо, одяг», – каже конопляр.
Всю зібрану тростину вже завезли на склади та в ангари. Це та тростина, яка пів року простояла в полі. Як вже зазначалося вище, в Україні при зборі технічних конопель використовують всього два методи, а от китайці працюють інакше.
Світовий ринок конопель диктують китайці
«Вони використовують хімічні та біологічні речовини для переробки, але треба зауважити, що китайці далеко попереду нас, – каже Дмитро Носенко. – Для них коноплі – це стратегічна культура, всі патенти та винаходи вони тримають у суворій секретності. В одному лише Китаї під них відвели 600 тисяч гектарів. Зауважу, що військова форма для армії КНДР виготовляється з конопель. До слова, за крайні 10 років китайці скупили більше 300 тисяч патентів».
За словами представника ТОВ «Каліпсо Хемп», світовий ринок конопель нині диктують саме китайці. Підприємство з Чернігівщини також є постачальником конопляного волокна до Піднебесної.
«Ми експортуємо по одному контейнеру в місяць – або в Бельгію, або в Китай. Ціни і попит влаштовують, – каже Дмитро Носенко. – Ще одна цікава позиція – це костра, йде в будівництво. Нашою кострою наповнюють каркаси для будинків. Це екологічно чистий продукт, однак проблема в тому, що в нашому регіоні будівництво трохи зупинилось, – продовжує він. – Костра у нас не просто лежить, ми її пакуємо та ліпимо фірмові наліпки. Вартість однієї тонни костри складає 11 тисяч гривень».
Через війну вітчизняні сорти опинились під загрозою
Ринкова ціна волокна в Європі нині коливається в межах 1500 євро за одну тонну. На підприємстві пояснюють: для виготовлення однієї тонни волокна треба три тонни тростини. Все залежить від того, який сорт і яка якість. Ціна ж, за якою переробник купує тростину, складає від 80 до 100 євро.
«Якщо підприємство сіє коноплі під насіння, то сіє 25 кг насіння на один гектар, і виходить товсте стебло. Для нас незручно з таким працювати, бо йде багато пошкоджень обладнання. Таку сировину купуємо дешевше. Під волокно сіють 40 кілограм на гектар і отримують тонше волокно, за таке ми платимо більше. Буває, сіють під волокно і отримують 800 кілограмів насіння. При ціні 60 тисяч гривень за тонну це досить привабливо, – пояснює тонкощі коноплярського бізнесу спеціаліст. – Ліцензування для вирощування технічних конопель вже не потрібне. Єдина проблема – насіння. Якщо вітчизняні сорти адаптовані під нас, то те, що завозиться з Європи, – під питанням, адже ніхто не знає, якою буде реакція на вміст наркотичних речовин».
В Україні є установа – Інститут луб’яних культур НААН України, що всерйоз займається коноплярством. Розташована вона у Глухові – містечку, яке знаходиться всього за 7 кілометрів від лінії фронту. Через постійні обстріли питання функціонування установи постало дуже гостро. Так само, як і питання збереження сортів та наукового потенціалу, адже Глухівська наукова школа – одна з найпотужніших ще з часів радянського союзу.
«Це цінність нашої країни. Якщо Інститут луб’яних культур зникне, то ми потрапимо під вплив західних сортів, і нами будуть просто маніпулювати, як це зазвичай буває у бізнесі, – окреслює можливі перспективи Дмитро Носенко. – А наші сорти технічних конопель є справді найкращими у світі».
Як почати заробляти на коноплях?
Як показує практика, сіяти коноплі вигідно, якщо є не менше 50 гектарів. Але є нюанси. Пресів під коноплі поки що мало, а відтак багато клопоту.
За словами Дмитра Носенка, якщо взяти умовного фермера, який посіяв умовно 50 гектарів коноплі, то він насамперед зустрінеться з проблемою відсутності техніки, а коштує вона дорого. Скажімо, вживаний прес коштує пів мільйона євро.
Тож, на переконання конопляра, саме в позиції конопель кооперативи є майбутнім для фермерів.
«Якщо людина хоче займатись коноплями, то вона насамперед має розуміти, чим буде збирати. Тому що посадити і виростити коноплі нескладно – треба лише на початку внести ґрунтовий гербіцид, бо насіння сидить в землі близько одного місяця. Коли вона вже пішла в ріст, то підіймається від трьох до п’яти сантиметрів за добу. Темпи скажені! Потім вже її важко передавити зіллю, – говорить спеціаліст. – Найбільший клопіт – це зібрати. Треба збирати, коли насіння має 70% стиглості. Якщо почати раніше, то недобереш насіння, а якщо пізніше, то насіння почне обсипатись».
Тож, за словами пана Дмитра, щоб не виникало розчарувань, з усіх питань треба консультуватись зі спеціалістами.
Проблеми на стадії заготівлі насіння є також у сушці. Адже насіння конопель має багато масел, можна висушити неправильно і насіння загірчить. Важливо привезти його на сушку впродовж перших 5-6 годин. Так само важливо правильно зберігати насіння.
«Той, хто навчиться працювати з цією культурою, отримуватиме гарантовані гроші, але треба випрацювати технологічний цикл, щоб не влетіти на гроші і не розчаруватись, – застерігає конопляр. – Як я вже зазначав, одна тонна насіння коштує 60 тисяч гривень. Це хороші гроші. Плюс ще додатково 4-5 тонн з одного гектара ви отримаєте тростини. Це ще додатково 500 євро. Так, за збирання доведеться платити – воно недешеве, але й прибуток буде гарантований».
«Якщо ми хочемо мати суб’єктність, у нас повинна бути переробка»
Дмитро Носенко як першопроходець коноплярської справи на Чернігівщині переконаний, що відродження коноплярства в Україні є неминучим.
«В радянський час в Україні було 35 заводів із переробки конопель. І була така позиція, коли на кожні 100 кілометрів був завод, а на перетині заводів ставили підприємство, яке працювало з кострою, з якої виготовляли костро-бетонні блоки, – каже конопляр. – Я переконаний, що ми ще до цього повернемось, відродження неминуче! Це буде інша форма, але вона буде. У нас зараз все, що вирощують, заганяють сировиною за кордон. Так чи інакше у нас скоро виникне питання припинити відправляти сировину і будувати власну переробку. З кров’ю, потом, проблемами, але ми прийдемо до того, що льонарство та коноплярство займуть своє місце».
За словами пана Дмитра, питання закриття для нас ринку Піднебесної – це питання дуже близької перспективи: «Китай вибудовує власну вісь, а оскільки Україна обрала Північноатлантичну орієнтацію, то ще 5-7 років – і китайські ринки будуть для нас закриті. Нам треба буде шукати інших споживачів й інші ринки, і відповідно вводити такі технології, які зможуть активно працювати на прибуток. Зараз Китай сам сіє 600 тисяч гектарів площ під коноплі, плюс йде активна експансія російських територій. Китай – це ринок, до якого всі звикли, але він не наш. Тож якщо ми хочемо як країна мати суб’єктність, то ми змушені будемо ставити у себе переробку».
Віталій Назаренко, фото автора та Дмитра Носенка
