Віктор Кияновський: «Ми позбуваємося залежності від монополіста, від непомірних цін, бо то взагалі якийсь жах. Я прямо скажу, що монополісти-олігархи зараз буквально оскаженіли, не вважають нас, громадян, за людей! Втім, ми вдало розвиваємо енергозберігаючі технології, і в подальшому цілком позбудемося цієї проблеми».
***
В Ічнянській бібліотеці презентували новесенький, яскравий альманах потужного літературного об’єднання «Криниця»: нині до видання увійшли твори 39-ти авторів, кожен з яких – справді, непересічна особистість, яка має вагомі творчі здобутки. Вів це велелюдне свято очільник «Криниці», відомий український письменник, кінодраматург, кінорежисер, друг і постійний автор газети «Деснянська правда» Станіслав Маринчик. Представили й дотепну книжку гумору та сатири «Велика різниця» Ніни Штанько-Ткаченко, котра, до речі, друкувалася на шпальтах кількох газет, у тому числі й обласного тижневика «Деснянська правда» – в літературній сторінці «Деснянські зорі».
Альманах вийшов за сприяння небайдужих земляків, знаних меценатів – Віктора Кияновського, Миколи та Валерія Вощевських, Михайла Бондаря й Анатолія Брусенка, які не на словах, а на ділі дбають про розвиток культури та духовності.
Депутат обласної ради, голова правління Ічнянського заводу сухого молока та масла, видатний український меценат Віктор Кияновський взяв участь у прекрасному святі – привітав «криничан». А президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, письменник, заступник головного редактора газети «Деснянська правда» Сергій Дзюба в Ічні урочисто вручив Віктору Павловичу міжнародну медаль Олександра Довженка – за визначну благодійну та громадську діяльність. Цього ж дня отримав меценат і ще одну престижну нагороду – літературно-мистецьку премію імені Леоніда Глібова – відзнаку Літературної спілки «Чернігів» і журналу «Літературний Чернігів».
Скориставшись нагодою, поспілкувався з Віктором Кияновським.
– Вікторе Павловичу, щиро вітаю вас із заслуженими нагородами!
– Дякую. Звичайно, мені ніколи й на думку не спало робити щось заради нагород. Я просто завжди прагнув якомога краще виконувати свою роботу. Я – промисловець, аграрій, люблю Чернігівщину, цю квітучу і родючу землю, й звик трудитися для людей, України, Придесення та рідної Ічнянщини! Щоразу радію від душі, коли вдається втілити добру справу. Тому, звісно, допомагаю й літераторам. І видання такого альманаху, який виходить уже постійно, щороку – це важлива подія для нашої громади. А, наприклад, днями виходить нова книжка юної Діани Швидченко: обдарована дівчинка стала переможцем міжнародних та всеукраїнських поетичних конкурсів. То як же її не підтримати?! Звісно, ми й надалі допомагатимемо творчим людям – обдарованим землякам.
– Безперечно, поталанило Ічнянщині на меценатів.
– А хочеться зробити ще більше!
– До речі, яка зараз ситуація в Ічнянській центральній районній лікарні? У нашому виданні була резонансна публікація на захист головного лікаря. І як нині з ремонтом дитячого відділення? Бо відомо, що там теж не обійшлося без вашої допомоги.
– Все гаразд! Ситуація в лікарні суттєво поліпшилася! Ремонт дитячого відділення наразі закінчено. Зараз там – чисто й затишно. Тільки уявіть собі, капітального ремонту не було з 1965 року! Тому не можна було зволікати… І ми разом із депутатом обласної ради Юрієм Болоховцем перерахували ті кошти, котрі нам виділяють на виконання депутатських повноважень, але не обійшлося і без власних грошей, – на ремонт дитячого відділення. Я був там, бачив, як усе змінилося, й дуже задоволений! Дітям подобається майданчик із казковими персонажами – це посприяв наш громадський активіст Віталій Чешко. Малеча настільки захоплена, що навіть про хвороби свої забуває! Пологове відділення працює, все нормально. Тоді, думаю, ситуація була надто заполітизована… Краще не ходити на мітинги, а совісно виконувати свою роботу.
– На святі вас так тепло привітали бійці, які нині захищають Україну від окупантів. І дуже хвалили ічнянське масло, яке виготовляє ваш завод!
– Ми їм допомагаємо постійно, чим тільки можемо. Передаємо, зокрема, туди нашу продукцію. А коли воїну Богдану Середенку ампутували ступню, ми допомогли йому з протезом. Важливо, що цей мужній юнак не занепав духом, хоче займатися спортом, брати участь у параолімпійських іграх.
– Ви багато допомагаєте і школам та дитсадкам…
– Наша команда аграріїв просто не може не дбати про дітей. Прагнемо, щоб всі вони зростали в любові до отчого краю та людей, до Батьківщини, до мальовничої природи. Тому в кожному дитсадку ми саджаємо фруктові сади. Кожна дитина постійно, щодня, отримує безкоштовно стакан свіжого молока – і в дитсадках, і в школах (учні молодших класів). Адже наш девіз: «Здорова дитина – успішна країна!». Проте ми піклуємося і про наших ветеранів, бо це – святе.
– А що у вас нового на виробництві?
– Дбаємо про енергозбереження. Адже найголовніші складові на ринку – це ціна та якість. Якщо з якістю – все гаразд, я підтверджую, що наша продукція – натуральна, виготовлена зі справді якісної сировини, то в ціновій політиці конкуренція у нас – дуже серйозна! Бо аграрії в державах, які дотують своїх сільгоспвиробників і переробників, у більш виграшному становищі, ніж ми. Там, де йдуть компенсації з боку країни, продукція, звісно, займає своє місце на ринку. Працює економіка, промисловість і сільське господарство, тож від цього виграють усі. Бо це – робочі місця, надходження до бюджетів.
– Тут ще у нас, в Україні, багато роботи, аби нарешті навести порядок у цій сфері…
– Отож ми в котельні уже споживаємо 85-90 відсотків торфу, котрий, до речі, виготовляється у нас, на Чернігівщині, на торфобрикетному заводі. І ось таким чином ми позбуваємося залежності від монополіста, від непомірних цін, бо то взагалі якийсь жах. Я прямо скажу, що монополісти-олігархи зараз буквально оскаженіли, не вважають нас, громадян, за людей! Втім, ми вдало розвиваємо енергозберігаючі технології, і в подальшому цілком позбудемося цієї проблеми.
– А як посівна кампанія?
– У селі посівна кампанія розпочалася кілька тижнів тому. Нині перший етап провели… Озимі культури знаходяться в доброму стані. Власне, багато залежатиме і від погоди. Адже неочікувано похолодало, і пів України взагалі опинилося в скруті. Звісно, це може негативно відобразитися на сільському господарстві.
– Вікторе Павловичу, але українські аграрії стривожені не тільки через погоду…
– Так, час тепер – надто складний для нашої економіки, для виробництва та бізнесу, тому що, на жаль, з боку держави не приділяється належної уваги розвитку аграрного сектору. Навпаки щороку тиск податковий збільшується, і багато фермерів та керівників сільгосппідприємств відверто говорять, що сьогодні це – вже крик душі. Так далі працювати неможливо! Якщо в світі навпаки реально піклуються про аграріїв, постійно виділяють значні дотації для їхньої підтримки, то у нас тепер українське село позбавлене всього… Але замість того, щоб його рятувати, наші урядовці ініціюють продаж землі.
– А як ви до цього ставитеся?
– Не лише я, а люди на селі категорично проти! Бо, якщо Україна почне торгувати землею, відкриє цей ринок у тій формі, як планується, і урядовці розказують, – ми просто можемо втратити державу. Земля в нашій країні – це найцінніше надбання, котре нам дав Господь Бог, тому ми повинні повсякчас плекати, цінувати, берегти її й належно думати про своїх нащадків.
– Можновладці аргументують: мовляв, тисне міжнародний валютний фонд, без цього не буде позик…
– То ми що, заради якогось мільярду євро, подачки, мусимо продавати свою землю? Треба ж нарешті розплющити очі й виявити мудрість. Адже це тепер – найголовніше! Я наголошую, що в такій формі, як нам пропонується, така земельна реформа – неприпустима, вона – ганебна, і це може привести країну до катастрофи. Ми ж уже фактично втратили контроль над своїми корисними копалинами, над видобутком газу і нафти, над енергетикою. Зараз втрачаємо контроль над виготовленням алкоголю та цигарок, а це ж також прибутковий напрямок. Натомість все монополізовано олігархатом! І гроші поза нашим бюджетом ідуть буквально десятками мільярдів доларів, а нам говорять про якийсь один мільярд. Тому вкрай потрібно передусім навести порядок у цій системі господарювання, керування та управління основними важелями і складовими нашого державного бюджету. Це – найважливіше!
– Аграрії протестують проти продажу землі?
– Звичайно, ми увесь час звертаємося до уряду. І використовуємо будь-яку можливість, їздимо до Києва, переконуємо депутатів Верховної Ради, що це приведе до краху. Хотілося б, щоб у Кабміні нарешті прислухалися до нас і не наробили нових помилок, наступаючи на ті ж граблі…
– Натомість з обласною владою аграрії цілком порозумілися?
– Так. На Чернігівщині у нас ситуація інша! Однак потрібна підтримка в державі. Ми ж не у вакуумі знаходимося. Сама по собі область не виживе.
– Вже сформована Ічнянська об’єднана територіальна громада!
– На базі нашого міста Ічня. Вибори ще не призначені, але документи подані. Сьогодні головне завдання – провести вибори депутатського корпусу і голови ОТГ. І по-новому проводити розбудову нашого регіону. Це – одне з найактуальніших завдань. До громади погодилася увійти 21 сільська рада, це – 24500 жителів. Тобто наша об’єднана територіальна громада буде справді потужною, матиме всі можливості для свого розвитку.
Взагалі, ми, аграрії, не звикли впадати у відчай. Потрібно працювати, дбати про наших дітей, онуків та правнуків. І порятувати нашу Україну! Бо коли мандруєш світом і бачиш, в яких складних кліматичних умовах люди гарно живуть і трудяться, й у них – усе гаразд. Вони справді насолоджуються життям! Нас Господь поцілував у чоло, дав нам такий природний потенціал – найкращу землю в світі, родючі чорноземи. Близько 25 відсотків світових запасів чорноземів знаходяться в Україні! А ми сьогодні жебракуємо, увесь час – якісь нещасні… Скільки можна? Я переконаний: ми можемо жити гідно в своїй державі!
Спілкувався Сергій Квітницький
